На цьому тижні від прем'єр-міністра Володимира Гройсмана прозвучала надзвичайно важлива заява, яка залишилась поза увагою ЗМІ та обговорення у соціальних мережах. Виступаючи на ІІІ Форумі об'єднаних громад, пан Гройсман заявив про те, що у рамках реформи децентралізації планується скорочення чисельності районів з 490 до 100.

Мене особливо тішить, що Володимир Гройсман проголосив необхідність укрупнення районів, про що я писав ще два роки тому.

Мабуть на сьогодні в суспільстві та особливо на рівні регіонів немає суперечок, що найбільш вдалою, з вже очевидними позитивними результатами, є реформа місцевого самоврядування. Відбувається фінансова децентралізація. Йде активний процес створення об'єднаних територіальних громад (ОТГ), які зможуть бути фінансово самодостатні та забезпечити надання базових адміністративних послуг населенню. Все це формує значно кращі умови для розвитку територій та місцевих громад. На рівні міст, поселень, новостворених ОТГ вже кожен може відчути по побудованим та відремонтованим за останні чотири роки школам, лікарням, дорогам.

Причому слід віддати належне уряду Гройсмана, який у межах бюджетної політики послідовно рік від року збільшує частку коштів, що в межах консолідованого держбюджету залишається у місцевих громадах, з додатковим стимулюючим фінансуванням новостворених об'єднаних територіальних громад (ОТГ).

Читайте також: Яким чином "децентралізація" допоможе скласти уявлення про реальний соціально-демографічний стан України

Але реформа місцевого самоврядування є складовою більш амбітної загальної адміністративно-територіальної реформи.

Довгий час не починалось серйозне обговорення питання укрупнення районів. На сьогодні їх в Україні 490. Це без районів у містах. В радянські часи райони створювали переважно на основі чисельності партійних організацій. Жодного економічного обґрунтування формування їх в тих чи інших межах, як правило, не було. Хоча розвиток територій, у першу чергу сільських, залежить від наближеності до великих міст, які економічно притягають до себе усі навколишні території.

Мешканці сільської місцевості мають можливість працювати у цих містах, щоденно приїжджаючи туди. Вони можуть вирощувати сільгосппродукцію на своїх присадибних ділянках, відвозячи її у міста та продаючи там на ринках чи через мережу торгівельних закладів споживчої кооперації.

Але при очевидних позитивах такого тяжіння одночасно відбуваються і доволі негативні процеси. Мешканці усіх територій, які віддалені від великих населених пунктів, опиняються в значно менш вигідних умовах. Працювати у містах їм складніше та дорожче. Продавати свою сільгосппродукцію у цих містах теж менш ефективно, хоча ціна там завжди вища.

У той же час районні центри, навіть у кращі часи з точки зору ділової активності та доходів населення, не є настільки ж привабливими для працевлаштування та реалізації своєї сільгосппродукції.

Внаслідок цього ще з радянських часів в кожній області почали формуватись заможні села та поселення, якщо вони знаходились біля великих міст. Одночасно виникали свої депресивні села та сільські території. Там люди жили бідніше, дороги були в занедбаному стані, транспортне сполучення було значно гірше. Частково це компенсувалось наявністю на території багатьох районів одного великого чи декількох середніх підприємств, які забезпечували зайнятість населення та давали можливість селянам реалізовувати свою продукцію їх працівникам. Розпад Радянського Союзу, банкрутство більшості цих підприємств перетворювало навколишні села та поселення у нові депресивні території.

Це ще більше притягує жителів сіл до великих міст, як правило, це обласні центри. Усі інші території можливостей для розвитку не мають. Доходи населення там скорочуються, звідти їде молодь, життя вмирає. Районні центри переважно нічим не є цікавими ані для жителів цих районів, ані для бізнесу.

Це не виключно українські особливості. З тими ж самими проблемами зіштовхується більшість країн, що розвиваються. У таких країнах відбувається процес формування декількох великих, малоефективних, дорогих у функціюванні мегаполісів. При цьому за їх межами ділового життя фактично немає.

Сам по собі вузол проблем, які виникають у зв'язку з цим, не розв'яжіться. Це потрібно вирішувати цілеспрямованою регіональною політикою, базуючись на успішному досвіді розвинутих країн. В основі цього досвіду є усвідомлення, що для успішного розвитку сільських територій необхідно формувати укрупнені міста, які будуть виступати центрами тяжіння, що зможуть конкурувати з великими міськими агломераціями.

На території кожної області таких міст — центрів тяжіння має бути, в залежності від загальної площі території області, від 3 до 7. Вони повинні стати центрами укрупнених районів. Вони мають бути так розташовані, щоби саме вони були головними центрами для навколишніх сільських територій. Тобто вони, з одного боку, повинні бути розташовані достатньо далеко від великих міст, які можуть самі притягувати населення і цих міст, і навколишніх територій. З іншого — мати зручне сполучення з усіма умовно своїми сільськими територіями.

Наприклад, у Київській області Бровари, Вишгород, Бориспіль, Васильків, Обухів настільки наближені до Києва, що той сам притягує до себе мешканців і цих міст, і усіх навколишніх сільських територій. Тому їх скоріше варто було би об'єднати у київську агломерацію. Маючи на увазі, що ОТГ та місцеві громади цих населених пунктів матимуть достатню фінансову самостійність. Але для них де-юре і де-факто центром тяжіння є Київ.

Укрупнені райони повинні отримати додаткові фінансові ресурси, як шляхом перерозподілу податків на їх користь, так і цільового бюджетного фінансування.

Це повинно забезпечити у містах-центрах укрупнених районів можливості для формування сучасних освітніх закладів першого та другого рівня акредитації. Саме на базі цих міст має бути забезпечено сучасне медичне обслуговування. В обласних же центрах для мешканців укрупнених районів мають надаватися лише якісь унікальні медичні послуги.

Надзвичайно важливо, щоби у межах укрупнених районів було забезпечене стабільне транспортне сполучення з усіма населеними пунктами, з відповідним ремонтом та будівництвом доріг, наявністю стабільного розкладу автобусних та приміських залізничних рейсів. При цьому, важливо розуміти що залізничне та автобусне сполучення у таких випадках потребуватимуть цільових субвенцій.

Безперечно, транспортні компанії (Укрзалізниця та автобусні приватні та комунальні компанії) повинні ефективно господарювати. Але не варто розглядати їх як суб'єкти бізнесу, що мають забезпечити самоокупність. Громадський транспорт повинен, у першу чергу, виконувати соціальну функцію. Частота поїздок за маршрутами та вартість проїзду повинні такими, щоби мешканці усіх населених пунктів мали можливість безперешкодно та достатньо швидко потрапляти до міста-центру укрупненого району.

Правильна бюджетна та податкова політика сприятимуть збільшенню інвестиційної привабливості таких міст-центрів укрупнених районів. Що у свою чергу запустить вже ринкові механізми розвитку цих міст у якості центрів тяжіння для навколишніх територій.

Читайте також: Там де кльон шумів золотой ліствой, там зараз висотка – стоїть, готова до заселення, або Як швидко змінюються пейзажі Києва

Зрозуміло, що вибір населених пунктів, які зможуть бути центрами тяжіння — це предмет для обговорення, як науковців, асоціацій аграріїв та промисловців, так і безпосередньо мешканців цих областей.

Доцільно спочатку, у вигляді експерименту, провести відповідне укрупнення районів в одній-двох областях. Це дозволить відпрацювати процедури та гарантуватиме більш надійну фінансову підтримку з боку державного бюджету.

Попри очевидну потрібність такого укрупнення районів, слід очікувати, що ця ідея викличе спротив, у першу чергу, керівників та місцевої бюрократії тих районів, які потребуватимуть ліквідації.

Але збереження неефективного адміністративно-територіального устрою, чим далі, тим більше призводитиме до занепаду значної частини територій областей України. Від чого потерпатимуть у найбільший мірі жителі сіл та сільських районів. Тому добре, що, не чекаючи завершення процесу формування ОТГ та чергових президентських та парламентських виборів, Володимир Гройсман анансовував початок надзвичайно важливої реформи з укрупнення районів.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram