Чому ще вчора цілком самостійна дитина раптом відмовляється хоч щось робити власноруч, мріє стати малятком або навіть вимагає соску та брязкальце? Як ще може проявитися страх дорослішати, і навіть до яких недуг призвести? Забороняти чи дозволяти гру «ніби знову ляля». Про все це розповідає дитячий психолог Ольга Печій.

Як проявляється страх у різному віці

Як тільки не проявляють діти свій страх дорослішати! Хтось, уже більш ніж метр на зріст, просить знову й знову колисати «на руцях», сповивати, годувати дитячими сумішами. Інше дошкільня щиро вірить, що невдовзі знову стане маленьким, кататиметься в колясці. І навіть просить купляти комбінезони та «чоловічки», які, мовляв, знадобляться, коли нарешті стане немовлям. Хтось кутається в ковдру з головою і кричить: «Я в маминому животику». Настрій «Мамо, народи мене назад» — зовсім не виняток.

У початковій школі діти вже менше вірять у диво й усвідомлюють, що час не повернути, але заздрять дошкільнятам, а дехто просить батьків знову побути на їхньому місці. «Закінчилося дитинство», — ридає першокласник, який не хоче йти на уроки. «Мамо, відведи мене в мій колишній дитсадок», — серйозно просить інший. А хтось обманює, що захворів, обирає найдавніші іграшки та уявляє собі, що йому 3–4 роки.

Читайте також: Иногда ребёнок, слыша наше послание, его "проживает", воспринимая, как уже совершенное действие, – семейный психолог

Найнебезпечніший варіант: жага зменшити собі вік у тінейджерів. Більшість з них якраз мріють скоріше подорослішати. А тим, хто боїться, складно зізнатися в цьому не лише батькам та друзям, а й собі. Але організм реагує на неусвідомлені бажання, що може завершитися психосоматичними хворобами. Фахівці кажуть, що це одна з причин анорексії. Свідомо дівчата прагнуть стати стрункими і тоненькими, а підсвідомо протестують проти того, що ростуть груди, відбуваються гормональні зміни.

У чому ж причини такої поведінки?

Психологічна травма

Одразу про найсумніше. Доросла людина в сильному стресі лягає в «позу ембріона», ніби хоче стати ще ненародженою дитиною. На втрату або інше горе чимало людей реагують так, ніби тимчасово здитиніли. Таке буває і з дітьми. Якщо йдеться про розлучення батьків або ризик бути покинутим мамою, повернення в дитинство — це ще й бажання «утримати» своєю безпорадністю. Кращий варіант, ніж захворіти з психологічних причин, але все одно шкідливий. Втішає одне: діти рідко саме так реагують на психологічну травму. У більшості ігор «у минуле» зовсім інша причина.

Що робити: Якщо дитина не просто безтурботно грається, а демонструє більш дитячу поведінку, ніж притаманна її віку, при цьому не хоче обговорювати ці зміни, а у вас є підстави вважати, що є хронічний стрес або психотравма, варто обов’язково звернутися до психолога.

Ревнощі

Найпоширеніший варіант. З’явився братик чи сестричка, який поглинає всю увагу батьків. Або ж був уже давно, але він все ще малюк, а старший відтепер школяр, тож до нього значно більше вимог. А йому здається: малого люблять більше. Інколи ревнощі викликає навіть маленький родич чи дитина друзів батьків, до якої вони виявляють симпатію.

Що робити: За таких симптомів краще приділити дитині побільше уваги. А ще — ретельно проговорювати те, що приносить вік: не лише обов’язки, а й чимало прав, яких ще немає в меншої дитини.

Перевтома

Схожа причина. Малих «конкурентів» немає, але обов’язки, які з’явилися в дитини, здаються їй заважкими. Можливо, дитина пішла до школи, а ввечері на неї чекає ще чимало гуртків. Можливо, до певного віку малюка не допускали до хатніх робіт, а тепер різко вимагають, щоб, приміром, прибирав і вигулював песика. Втому можуть спричинити самі лише фрази: «Ти тепер дорослий, тож маєш виправдати очікування», «Не підведи», «Забудь про ігри, маєш стати серйозним».

Що робити: перевірити, чи є в дитини час на прогулянки, спілкування з друзями і такий відпочинок, який вона сама обирає. Тимчасово знизити планку і дати сину чи доньці порадіти дитинству. Приклад того, як жити не майбутнім чи мріями, а насолоджуватися «тут і тепер», мають подати самі батьки.

Вікова криза

Кризи 3, 7, 13 і 17 років — це норма, перехід від одного вікового періоду до наступного, що супроводжується психологічними змінами. Ті діти, які чутливіше сприймають зміни, хочуть залишити все так, як було раніше. Бажання бути в зоні комфорту — здорова загальнолюдська реакція.

 Що робити: дати пограти в «маленького». Дитині потрібна ілюзія, що можна загальмувати ці процеси, а отже — керувати ними. Додайте побільше спогадів: дивіться разом із сином чи донькою старі фотознімки, відео. Знайдіть усе, що залишилося на згадку від тих часів, коли дитина була меншою. Якщо причина лише в цьому, малюк чи підліток швидко адаптується до змін і сам відмовиться від таких ігор.

Міфи про доросле життя

Одна дівчинка серйозно розповідала психологу: «Дітей люблять до 10 років. Тоді вони кумедні та безпорадні. А як дорослішають — батьки їх просто терплять».

Ще більше страхів у підлітка щодо самостійного життя. Трапляється, тато з мамою самі розповідають усілякі жахи, щоб нащадок не поспішав у доросле життя. Їм здається, що так вони захистять від алкоголю, наркотиків, дурних компаній. І врешті-решт старшокласниця вважає, що вільне життя завершується криміналом, робота — це рабство, а шлюб — пастка. Чи дивно після цього, що молодь дедалі частіше залишається жити з батьками і хоче, щоб саме вони утримували.

Що робити: серйозно поговорити, навіть якщо йдеться про першокласника. Розповісти про переваги того вікового періоду, у який вступає дитина, спростувати міфи, бажано з конкретними доказами. Не просто «Інколи люди люблять свою роботу», а «Поговори з нашим сусідом, він пишається своєю професією».

Бракує тактильного контакту

Ви знаєте, скільки їжі чи сну потрібно дитині щодня? Скоріше за все так. А скільки обіймів? А це — така сама потреба, а не просто примхи чи «телячі ніжності». Для задоволення дитині потрібно не менше 12 обіймів на день. А є й такі малята, для кого найважливішим є саме цей прояв батьківської любові, тож вони хочуть значно більше. Але просити не вміють. Або ж для хлопчика це ризик бути визнаним «матусиним синочком». Гра у сповивання, колисання та інші «тілесні» речі дають дітям змогу задовольнити потреби.

Як розвивати креативність за допомогою простих підручних матеріалів

Є й інший варіант: якщо дитина гризе нігті, олівці, смокче волосся, то вона, по-перше, чомусь часто нервує, а по-друге, є оральна потреба, тобто лише підсвідомі спогади про материнське молоко знімають напруження. Але сказати в 6 років, що хочеться соску — соромно. Який вихід вбачає дитина? Вигадати гру в немовля.

Читайте також: 5 способов помочь ребенку преодолеть школьный стресс

Що робити: Є безліч варіантів дати дитині тактильну підтримку у спосіб, який відповідає її віку. Різні борсання та фізичні ігри на зразок «Твістера», спільні заняття спортом, танцями, масажі, банальні поплескування по плечу та спині. Соску можуть замінити льодяники та жуйки, домашнє (з пониженим вмістом цукру) морозиво на паличці. Це також може допомогти вберегти нігті від обгризання.

«Проблемні» перші роки життя

Якщо дитина до трьох років з якихось причин недоотримала матусиної любові, вона постійно повертатиметься в іграх до того періоду. Це дуже типово для дітей, які маленькими потрапили до сиротинців.

Але у щасливій родині теж можливі події, які дорослі вже майже забули. Приміром, мама дворічної дитини на місяць потрапила до лікарні або ж залишила малюка бабусі на літо. Несподівана, хоч і тимчасова втрата мами сприймається як самотність та покинутість. Це обернеться тим, що дошкільник, а то й школяр прагнутиме надолужити втрачене.

Що робити: дати пограти досхочу. А ще — згадати той випадок і пояснити дитині, чому вона якийсь час була без мами. І запевнити, що нині вона в безпеці, ви разом і ніколи не втратите одне одного. Допомогти в цьому може психолог.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram