Довелося президентові Росії Володимиру Путінові зайнятися неулюбленою справою. Відкинути на якийсь час геостратегію, геополітику й інші піднесені речі та зійти до проблем підвідомчого народу. Цього року послання Федеральним зборам було переважно присвячено проблемам внутрішнім. Громадянам національний лідер розповів, що дуже скоро вони житимуть краще й веселіше. І гроші для цього в держави є.

Які знадобляться кошти й де їх узяти, доповідач скромно промовчав. Розповів тільки про деяку компенсацію пенсіонерам, дуже скривдженим відповідною реформою. Майже три десятки мільярдів рублів, які для цього знайдуться, – гроші для російського бюджету дуже невеликі. Звідси виникає вельми серйозна підозра, що ощасливлять далеко не всіх, але поки про це відверто не говорять. Саме тому нічого не йшлося про те, які кошти будуть спрямовані в освіту, медицину та культуру, щоб вони досягли небувалих висот.

Через зазначені обставини зовнішня політика зайняла в посланні мало місця. Не обійшлося без традиційних погроз дзеркально й асиметрично відповісти американцям на їхній вихід із договору про ракети середньої дальності.

І знову про ракети, які, гримаючи вогнем і сяючи блиском високотемпературного покриття, полетять із десятиразовою, більше звуку швидкістю бомбити Нью-Йорк і Флориду.

І ось що дивно. Телеканали CNN, Fox News, NBC, CBC абсолютно проігнорували ці погрози. Більше того, не те що на перші шпальти, але взагалі не згадали про послання Путіна провідні американські газети The New York Times, The Washington Post, The Los Angeles Times. І навіть у Флориді, на яку нападатимуть першою, провідна газета The Miami Herald пропустила всі ці погрози як дріб’язкові.

Що ж таке сталося, щоб на відміну від колишніх часів ні американська преса, ні генерали Пентагону, ні дипломати Держдепартаменту абсолютно не подбали, щоб поінформувати населення США про те, що може прилетіти до них із Росії?

Відповідь слід шукати в тій трагічній історії, яку розповів на збройовій виставці в Абу-Дабі генеральний директор корпорації "Ростех" Сергій Чемезов. Зазначимо, що ця корпорація переважно й відповідає за випуск високотехнологічної російської зброї. Зокрема протиракетних комплексів С-300 і С-400.

Читайте також: Нова російська зброя: чотири небезпеки, яких слід остерігатися

Взагалі з комплексами С-400 сталася дуже цікава історія. Почалася вона вже в дещо далекому 2007 році. Комплекс С-400 "Тріумф" возили на парадах на Красній площі в Москві, розповідали про його грізну силу та здібності, що вражають усіх ворогів. Його взяли на озброєння в російську армію.

І раптом 2015-го з'ясовується, що тільки через вісім років почалися випробування ракети 49Н6 для нього. Завершилися випробування тільки в липні 2018 року. Виявляється, що до цього часу знані комплекси С-400 стояли порожніми.

І це не все. У 2015-му був підписаний контракт із Китаєм на поставку комплексів С-400. Минає час, китайські партнери починають турбуватися. Контракт є, а ракет, як виявляється, немає. Для початкового їх заспокоєння їм поставили старі ракети. Однак як азіати, вони почали ставити незручні запитання. На кшталт того, що ми на це не підписувалися, будьте ласкаві виконувати умови контракту. Тягнули, скільки могли, але тепер, після завершення випробувань, вирішили контракт все-таки виконати й ракети поставити. Вже які є.

Та й тут не все виявилося гаразд. І повідав пан Чемезов в Абу-Дабі неймовірну історію. Для доставки ракет покупцеві їх повантажили на судно "Никифор Бегичев", а воно, як не дивно, потрапило в шторм у Північному морі. До цього часу за цим морем нічого подібного не водилося. Завжди спокійне та гладеньке, як лід ковзанки. І раптом такий пасаж. Шторм трапився.

І в цьому штормі герметичні контейнери потекли, й ракети в них намокли. Довелося, за словами Чемезова, увесь вантаж знищити, й тепер ракети за контрактом китайці чекатимуть до 2021 року.

Все це нагадує казку для нетямущих. По-перше, що це за герметичні контейнери, які у шторм протікають? Хіба на позиції комплекси С-400 виводять тільки за ясної та сонячної погоди? У дорозі від Москви до самих до околиць потяги з ракетами в герметичних контейнерах ніколи під дощ не потрапляють?

По-друге. Якщо контейнери такі ненадійні та промокають, то що заважало їх посилити й увести додаткову герметизацію. Шлях мав бути дуже неблизький і в різних широтах. Про шторми та зливи ретельно треба було подумати. Однак нічого подібного зроблено не було. Не подумали або не хотіли подумати і зробити.

По-третє. Із попереднього виникає дуже серйозна підозра, що ракети взагалі не мали доплисти до Китаю. Контракт виконати було нічим, а замовник вже почав втрачати терпіння. І тут на допомогу прийшло дуже мінливе Північне море зі своїми штормами. Намокли ракети, що тут удієш. Природа, проти якої найнадійніші російські герметичні контейнери з ракетами просто безсилі.

Читайте також: Суперечки про ядерну зброю загрожують безпеці Заходу більше, ніж сама зброя – журналіст

Із подій можна зробити ще один висновок. Він стосується комплексів С-400 у Сирії. Вони вражаюче мовчать під час нальотів ізраїльської авіації на іранські позиції в сирійських провінціях і навіть поблизу столиці Дамаска. У Тегерані вкрай роздратовані такою поведінкою своїх російських партнерів.

Скринька дуже просто відкривається. Ракети для С-400 з'явилися тільки 11 місяців тому, а до цього їх або просто не було, коли доводилося заряджати в комплекси старі ракети від С-300 і навіть від С-200. Мабуть, технічно це не дуже добре й загрожувало великими проблемами. От і доводилося поводитися тихо. До речі, попередні моделі С-300 і С-200 у тій же Сирії показали себе, м'яко кажучи, не дуже. Принаймні дострілялися до того, що замість ізраїльських літаків збили свій – російський.

Із на перший погляд дрібної події з ракетами для С-400 "Тріумф" ніякого тріумфу не вийшло. Більше того, вона наочно показує справжній стан найпросунутішої в науковому та технологічному відношенні корпорації "Ростех".

Нічим не краща ситуація в авіабудуванні, зокрема в цивільному. Той же Чемезов офіційно підтвердив перенесення термінів запуску серійного виробництва літака з гучною назвою "Магістральний літак XXI століття" (МС-21) із 2019 року на кінець 2020-го. Літакові відверто не щастить. Початок його серійного виробництва було заплановано на 2017 рік, але було перенесено спочатку на 2018-й, а тепер на 2020 рік. Як тепер зрозуміло, і цей строк не буде витриманий попри офіційний оптимізм, який випромінюють чиновники.

В іншого дітища російського авіапрому – літака Sukhoi Superjet 100 (SSJ 100) – теж проблеми. Як писала газета "Ведомости", ірландська компанія CityJet ухвалила рішення відмовитися від узятих у лізинг лайнерів. Вона – єдина європейська експлуатантка SSJ 100. Загалом ситуація навколо російської цивільної авіатехніки не вселяє особливого оптимізму.

Ось і найпростіше пояснення того, чому американці просто проігнорували погрози Путіна. Насправді російські високотехнологічні підрозділи оборонного комплексу не в змозі зробити необхідні ракети. Не важливо, з яких причин. Чи то через наукові та виробничі проблеми, чи то через банальну корупцію, чи то через усе в комплексі, то де підстави припускати їхні успіхи в набагато складнішій і дорогій зброї.

Технологічні, виробничі, наукові та фінансові можливості СРСР були незрівнянно більшими, ніж у нинішньої Росії. Проте гонку озброєнь він безнадійно програв. Тож чи варто зараз турбуватися, якщо противник має набагато нижчі можливості.

Тому лякає Путін тільки власний народ. Може, саме для цього й було задумано його послання Федеральним зборам?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram