Іноді хочеться побути кимось іншим.

Спробувати, як це – бути кимось з тих, що ходять навколо. Вирішувати їх проблеми, ходити на їх роботи, вечеряти з їх сім’ями і слухати, що трапилось за день у їх близьких. Взуватись зранку в їх капці, гуляти з псом і читати повідомлення у месенджері від людей, котрих ніколи не знатимеш. Якщо колись таке придумають – це буде найзахопливіший вид туризму із усіх існуючих.

Читайте також: Я не сяду біля тебе, або Чому соціальне виключення дітей дуже небезпечне

Попри усі таблоїди, тисячі написаних мемуарів, різноманітні ток-шоу та мільйони рефлексивних постів, єдине життя, котре ми більш-менш знаємо та відчуваємо, – воно наше. Це найбільше западло з усіх існуючих – бути назавжди замкненим у своїх відчуттях і емоціях всередині нашої черепної коробки. Але одночасно це найкрутіший захисний механізм, імунітет проти божевілля, бо неможливо зі своїм «я» спробувати потратити в чиєсь інше. Це вже множинні особистості, а про таких знімають психологічні трилери.

Єдиний інструмент, котрий ми маємо для спроби відчуття інших – це емпатія. Але це не зв’язок через пряме підключення як через штекер. Емпатія – це спроба метеоролога-любителя із Теребовлянського району за допомогою самопальних приладів на городі визначити погоду десь у штаті Небраска. І коли дуже часто зловживати нею – можна зійти з розуму.

Читайте також: Феномен селфі: чому ми так любимо фотографувати своє обличчя при кожній нагоді?

Життя інших людей – найзакритіша система з відомих людству. І щоб якось тамувати величезну цікавість до цієї таємниці – придумали соцмережі, фейсбук та інстаграм, котрі показують нереальну кількість деталей. І якщо бути уважним – то можна взнати безліч інформації про людину. Де вона вдягається, який у неї розмір джинсів, чим снідає, де відпочиває, з ким гуляє, чим їздить на роботу і ким, власне, працює. 

Усе, крім основного і справді цікавого – що у неї в голові.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram