8 років минуло з часів подій «арабської весни», що істотно змінила траєкторії розвитку багатьох країн арабського світу. Як картковий будиночок розпалися здавалося б вічні диктаторські режими в Тунісі, Єгипті, Лівії та Ємені. У лівійському та єменському випадку падіння авторитарних керманичів ознаменувалося й присмерком державності цих країн, які розпалися на друзки по лініям племінного поділу.

У свою чергу збереження при владі сирійського президента Башара Асада коштувало населенню країни до 560000 загиблих, 5,1 млн. біженців та 7,6 млн. внутрішніх переселенців. Сирія перетворилася на справжнє пекло на землі, і громадянська війна в цій багатостраждальній країні ще так і не завершена. Проте сам факт втримання Асада при владі деякими фахівцями, зокрема в РФ, розглядається, як остаточна смерть «арабської весни». Проте схоже, що ці оцінки не відповідають дійсності, оскільки 2019 рік може стати часом другого етапу демократизації арабських країн.

На цей раз епіцентром революційних змін може стати Алжир – найбільша країна Африки, що відіграє велику роль в політичних процесах у всьому регіоні Середземномор’я. 22 лютого 2019 року в кількох містах Алжиру відбулися велелюдні народні мітинги, які вже оцінюють, як найбільші з часів демонстрацій 2011 року. Після п’ятничної молитви тисячі людей, переважно це молоді алжирці, вийшли на вулиці столиці Алжир, міст Оран, Акбу та Аннаба та в регіоні Кабілія. Вони скандували два простих гасла: «Ти пограбував нашу країну» та «Ні, висуванню на п’ятий термін».

Ці заклики адресовані діючому президенту країни, герою війни за незалежність Абдель-Азізу Бутефліці. Він перетнув вікову межу у 81 рік, і після перенесення інсульту в 2013 році майже не з’являється перед очі свого народу. Доходить, до того, що ім’я президента почали загадувати у кросвордах в образливих питаннях: «Чув що він існує, але ніколи не бачив на власні очі. Хто це?». Відповідь проста: «Бутефліка». Дійсно паралізований президент, хоча і зберігає свідомість, але практично не здатен виконувати президентські повноваження.

Читайте також: Судан: продовження протестів та балансування на межі військового перевороту

От і зараз, буквально через 12 днів після оголошення про висування на 5-й президентський термін замість ведення активної агітаційно роботи, Бутефліка відлетів на обстеження до Швейцарії. Народ чудово розуміє, що недієздатний президент Бутефліка це лише прикриття для кола осіб, що стоїть за його спиною, та формує справжню тіньову правлячу кліку на чолі з його рідним братом Саїдом Бутефлікою.

Ці люди хочуть ще на 5 років подовжити своє правління, що і без того тягнеться з 1999 року. У президентських виборах, призначених на 19 квітня, окрім Бутефліки будуть брати участь ще 4 особи. Це журналіст Гані Махді, медійник Абдерахман Хінану, бізнесмен Рашид Наказ та лідер партії Рух мирного суспільства – Абдель Разак Макрі. Поки саме з Гані Махді (1968 р.н.) опозиція пов’язує свої найбільші сподівання. Він має доволі популярний канал у Youtube (188000+ підписників) та веде на ньому щотижневе Ghani Show. Хоча участь Махді у виборах може бути лише прикриттям для просування якогось більш системного опозиціонера, який ще не заявив про свою участь у боротьбі за посаду президента.

Якщо повертатися до масових демонстрацій 22 лютого, то вони були розігнані силами поліції та безпеки з використанням сльозогінного газу. Також увечері почалося тестування блокування соціальних мереж та численні інциденти із зникненням інтернету по всій країні, аби стримати поширення демонстрацій. Зокрема нова хвиля протесту була призначена на неділю, 24 лютого, і схоже уряд дуже ретельно до них готується.

Читайте також: Суданська революція та вітри змін в Африці і за її межами

Поширюється думка, що народ Алжиру наслідує приклад суданців, які вже 2 місяці поспіль ведуть боротьбу проти диктаторського режиму президента Омара аль-Башира за ради кращого майбутнього. Якщо проводити паралелі із Суданом, то у випадку Алжиру у опозиції більше шансів на перемогу, бо навіть керівники армії, сил безпеки та поліції, розуміють, що вони фактично відстоюють позицію недієздатного алжирського президента, а тіней з його найближчого оточення.

Також варто відзначити, що іноземні партнери можуть схилити правлячі еліти Алжиру шукати компроміс з опозицією та працювати над сценарієм мирної передачі влади комусь з опозиційних представників на базі закулісних домовленостей. Для Франції та держав ЄС є дуже важливим безперебійне постачання алжирських енергоносіїв. Зокрема частка алжирського газу на ринку ЄС у вересні 2018 року складала 10,7%. Випадіння такого значного постачальника, як Алжир, через внутрішню дестабілізацію дуже сильно посилює позиції РФ на цьому ринку.
Також варто відзначити, що у країнах ЄС сильно збентежені тим фактом, що дестабілізація Алжиру може породити величезні хвилі біженців, та стати проблемою більшою за лівійську.

Отже, розвиток внутрішньої алжирської ситуації є вкрай важливим для майбутньої безпеки багатьох країн Європи. Схоже дуже відкладено в часі, але Алжир буде переживати свою «арабську весну», бо як відомо ніщо не може спинити ідею, час якої настав. Європейцям варто ретельно для цього готуватися, із сподіванням на те, що алжирці зробили відповідні висновки з провалів їхніх арабських попередників, які дещо раніше перехворіли демократичними трансформаціями. Якби от тільки чужа історія хоч когось би вчила…

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram