Міф про те, що Євромайдан змусив Росію повернути собі Крим і створити ДНР і ЛНР, переростає в інший міф, що “нацистська” Україна під орудою США готує “наступ” на Росію, в тім числі й за допомогою ядерної зброї.

Навколо цього й точаться основні суперечки на різноманітних політичних ток-шоу як у Росії, так і в Україні, а все решта на кшталт Євробачення чи корупційного скандалу в Міноборони є похідним.

Хрущов передав Крим від Росії до України в рамках Радянського Союзу в 1954 році. Це було викликано не ідеологічно-політичними мотивами (ювілей “возз’єднання” Росії та України), а насамперед економічними потребами. Просто відбувся перерозподіл економічних обов’язків між союзними республіками.

Зі з’явою Путіна в керівництві Росії повернення Криму стало вже не економічною, а політико-ідеологічною потребою. СРСР уже нема, а є незалежні держави.

Читайте також: Маємо звести ментальну стіну між Україною та Росією – Портников

Байка про “бандерівців”, які були готові “вирізати” кримчан, гуляє й досі Інтернетом. І мешканці Донбасу буцімто виступили проти влади в Україні, яка нібито здійснила державний переворот. Для російських пропагандистів не має жодного значення, що визначально Майдан став відповіддю на спробу влади – тодішньої української та російської – зупинити поступ України до Європи. До втручання “Беркуту” та російських спецслужб Майдан показав свою демократичність і толерантність. Коли тебе хочуть зупинити і знищити, треба не лише захищатись, а й відстоювати своє право на життя і майбутнє. Україна зробила свій вибір. Він не сподобався Росії, яка розв’язала війну.

Не зумівши за п’ять років задушити Україну, Росія переходить до наступної фази. Чергова лякалка полягає в тому, що буцімто Україна силою хоче відвоювати Крим й окремі території Донбасу, окуповані Росією, а тому Москві просто необхідно зачистити Україну, бо та може піти на Росію й навіть знищити її ядерною зброєю, яка у неї є, як стверджує, скажімо, відомий україножер Сергій Кургінян, або яку нам нададуть США.

Ці міфи викликані боязню Росії втратити Україну, без якої неможливо відновити імперію новітнього зразку. Саме боягуз підло діє нишком (“исподтишка” – російською) і зупиниться лише тоді, коли йому дадуть в зуби.

Прикметно, що українські політики, політологи, політичні експерти і всі, хто кружляє навколо політики, визначально виходять із цих російських міфів і діють від супротивного, знецінюючи власні напрацювання, якщо такі є, щодо істинної ролі українського в сучасному геополітичному вимірі. Одвічна тактика оборони не може бути переможною в стратегії. Тому й виходимо з того, що крім силового захоплення Криму й окремих територій Донбасу, окупованих Росією, у нас нема притомного плану дій щодо розв’язання проблеми територіальної цілісності України. Чимало кандидатів у президенти взагалі не торкаються цієї теми у своїх передвиборчих програмах, у деяких про це сказано побічно, але відсутній механізм втілення всього у життя.

Читайте також: Простий, банальний і водночас найвищий результат Майдану

Коли знаходимося в зачарованому колі цих міфів, насамперед слід розвінчувати їх, щоби вирватися на простір, а не товкти воду в ступі на користь млину російських пропагандистів, а ще краще – висловлювати свою позитивну програму щодо ролі українства у світі, змушуючи супротивників грати за нашими правилами. Лише тоді українська контрпропаганда буде найдієвішою у боротьбі з російською пропагандою, а в цій царині треба вести наступ, щоб українська пропаганда змушувала російську контрпропаганду захищатись.