Треба сказати, що на "Гуцулку Ксеню" ми йшли з упередженням. Бо бачили трейлер і з нього зрозуміли, що справи кепські. Але після перегляду можемо сказати: це найкращий український фільм останніх трьох років. Автори весело грають із глядачем у тонку постмодерну гру, завжди випереджаючи його на мить. На що вже ми люди скептичні, та й те реготали, забувши про скепсис.

Читайте також: Найкраще українське кіно, яке нам трапилося за останні кілька років – письменники про "Кіборгів"

Це дуже весело, легко, ненапряжно. На фільм не треба йти, "щоб підтримати", а треба йти, щоб отримати велике задоволення, жодного іспанського сорому, жодних знижок для авторів. 

Безумовно, фільм має недоліки, але він має головну перевагу – щире задоволення. глядачів.

Попри відсутність пафосу фільм дуже патріотичний. Попри картонність – дуже колоритний, гуцульський. Попри банальний сюжет (за відомою оперетою) – дуже несподіваний.

І корисний. От що буває, коли за основу беруть не самописаний сценарій, якого потім не дотримуються, а міцно збудований і перевірений часом сюжет. 

Читайте також: Факт, про який свідчить несподіваний касовий успіх розкритикованих "Крутів"

Одним словом, якщо хочете отримати задоволення, йдіть на "Гуцулку Ксеню", якщо хочете порадувати друзів, ведіть їх на "Гуцулку Ксеню", якщо хочете почути подяку, порадьте знайомим "Гуцулку Ксеню".

Єдине зауваження: вихованим у парадигмі Пушкін-Лермонтов-Кольцов-Гоголь-Чехов-і-Крилов, краще не ходити. Вони нічого не зрозуміють.

P. S. Навіть якщо ви бачили виставу, все одно сходіть. Не пожалкуєте.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram