MENU

Крим – анексія чи повернення? Що пишуть в російських та українських підручниках історії

909 0

П'ять років тому у відносинах України та Росії, в українській та російській історії і стосунках Росії зі світом, стався переламний момент.

Після так званого кримського "референдуму" 16 березня 2014 року почалася війна на Донбасі, в Україні пройшли вибори президента, а Захід запровадив санкції проти Росії. Як зараз про події 2014 року розповідають російським та українським школярам?

У Росії називають події березня 2014 року "поверненням" або "возз'єднанням" Криму з Росією, в Україні – анексією і силовим захопленням суверенних територій. Російська влада стверджує, що за приєднання півострова на референдумі проголосували 97% кримчан. Українська влада не визнає результати референдуму і заявляє, що його провели під дулами автоматів російських військових, пише ВВС.

Загальна історія. Кінець XIX – початок XXI століття. 11 клас, поглиблений рівень. М. Загладін

Рекомендовано Міністерством освіти і науки Російської Федерації.

"Узявши курс на інтеграцію з ЄС, президент В.Ф. Янукович в останній момент призупинив підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом. <...> Таке рішення не задовольнило прозахідну і націоналістично налаштовану опозицію, яка організувала нове наметове містечко на площі Незалежності в Києві (так званий майдан). <...> Опозиція користувалася широкою підтримкою, в тому числі фінансовою, Євросоюзу та США. У лютому 2014 р. в результаті перевороту вона змогла захопити владу.

Читайте також: Почему оккупированный Крым ‒ худшая версия России

Результати перевороту відмовилися визнати низку східних областей країни, включаючи Автономну республіку Крим. Росія виступила на підтримку російського та російськомовного населення України. Зважаючи на результати референдуму (96% "за"), півострів 21 березня 2014 року увійшов до складу РФ, Крим, чия територія без жодних підстав була передана у 1954 р. М. С. Хрущовим Україні, повернувся у склад Російської Федерації.

Правлячі кола США, які підтримували переворот в Україні, розцінили ситуацію, що виникла, як агресію Росії проти неї, запровадили проти нашої держави економічні санкції. Все це повернуло російсько-американські відносини на рівень "холодної війни".

Революція Гідності та агресія Росії проти України. В. Головко, О. Палій, О. Черевко, С. Янишевський.

Науково-методичні матеріали для вчителів. Схвалено і реалізовано Міністерством освіти та науки України.

"Повалення режиму В. Януковича означало, що Україна остаточно виходить з орбіти російського впливу, й Путін вдався до агресії.

Першою воєнною ціллю Росії став Кримський півострів. Тут вже були розташовані російські війська відповідно до двосторонніх угод про базування російського Чорноморського флоту. 27 лютого 2014 р. російські військові без розпізнавальних знаків (у західних та українських ЗМІ вони отримали назву "зелені чоловічки", оскільки Росія не визнавала їх своїми військовослужбовцями) заблокували у Сімферополі будівлі Верховної Ради та Ради міністрів.

Під дулами автоматів було проведено засідання депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, на якому головою уряду проголосили керівника партії "Русское единство". І вже на 25 травня 2014 р., всупереч українському законодавству, було призначено "референдум" про статус Автономної Республіки Крим. Центральна українська влада не визнала рейдерське захоплення влади у Сімферополі. Натомість російська Державна дума терміново внесла зміни до порядку включення до складу Російської Федерації нових суб'єктів.

Одночасно з політичним переворотом у Криму російські війська розпочали блокування українських військових частин та транспортних шляхів з материкової частини України до півострова. <...>

"Незаконний "референдум" проводився з численними порушеннями, що було зафіксовано навіть Радою при Президентові РФ з розвитку громадянського суспільства та прав людини (згодом звіт був названий "неофіційним"). <...>

У відповідь світова спільнота не тільки не визнала анексії Криму, але й запровадила санкції проти кримських компаній та компаній інших країн, якщо б вони здійснювали господарську діяльність на анексованому півострові. <...>"

Історія. Кінець XIX – початок XXI століття. 11 клас, базовий рівень. М. Загладін, Ю. Петров.

Рекомендовано Міністерством освіти і науки Російської Федерації.

"У 2014 році відносини Росії та України зазнали помітного охолодження через українську кризу. В результаті народних протестів, які очолила радикальна націоналістична опозиція, президент України В. Ф. Янукович у 2014 році був повалений і залишив країну. Нелегітимний тимчасовий уряд, що прийшов до влади, в якому основну роль відігравали націоналісти, не бажав рахуватися з економічними та культурними цінностями російськомовного південного сходу України. <...>

В Автономній Республіці Крим почалися масові протести, що призвели до приходу нових лідерів (О.М. Чалий, С.В. Аксьонов), які підтримували бажання кримчан возз'єднатися з Росією. За результатами референдуму (96% "за") півострів 21 березня 2014 року увійшов до складу РФ. <...>

Київська влада почала військові дії проти Луганської і Донецької самопроголошених республік. Але ополченці південного сходу України змогли завдати поразки київським націоналістам".

"Цілком очевидно, що скрізь допущено злісне замовчування. Зрозуміло, що в історії не можна говорити про все, але є речі принципові. Цілком очевидно, що скрізь пропущено перший етап – окупація Криму і захоплення однієї з областей України російським спецназом і військами", – коментує російську інтерпретацію подій російський історик, колишній професор Московського державного інституту міжнародних відносин (МГІМО) Андрій Зубов.

"Скрізь сказано про референдум, про його результати, але нічого не сказано про те, що до цього часу вже три тижні Крим був окупований Росією, і це принципова річ. І оскільки цього не сказано, стає незрозумілим, чому невдоволений Захід, а він невдоволений саме через це.

Друге – нічого не сказано про людей, які виступали проти анексії Криму – татарський Меджліс (заборонена в Росії організація). Одна з груп населення Криму не підтримала анексію, і Меджліс був заборонений як екстремістська організація, і про це нема ані слова.

Це, безумовно, вкрай однобічна інформація. Незрозуміло, чому все сталося. Незрозуміло, чому всі "за", а при цьому запроваджують санкції та заперечення з боку усього світу. Про це, до речі, теж нічого не сказано. Сказано про США, про їхніх союзників, але не сказано, що більшість країн світу не визнала цю окупацію, включаючи союзників Росії з Євразійського простору, колишнього СРСР.

У людей залишиться відчуття, що це якийсь театр абсурду. Це не жорстоко агресивні підручники, а скоріш підручники, які не пояснюють. Але ж головне завдання підручника – все ж таки пояснювати, а цього завдання вони не виконують", – каже пан Зубов.

Революція Гідності 2013-2014 рр. та агресія Росії проти України: науково-методичний посібник. В. Головко, О. Палій, О. Черевко, С. Янишевский.

Додатковий параграф з історії України для учнів 11-х класів.Рекомендовано Міністерством освіти та науки України.

"Російське керівництво сприйняло перемогу Майдану і втечу Януковича як власну катастрофу. Плани поглинути Україну і використати її ресурси для цілей імперії зазнали краху. Успішна модернізація України ставила б хрест на імперських амбіціях Росії, демонструвала неефективність її суспільно-політичного ладу у порівнянні з європейським. Тому Кремль вирішив задіяти заздалегідь розроблений план військової окупації Криму. Метою було, з одного боку, загарбавши чужу територію, добитися підтримки шовіністичної частини населення Росії та відвернути увагу російського суспільства від власної корупції, неефективності, бідності та приниження російського населення в Росії, а з іншого – "покарати" Україну за Революцію, принизити її, підірвати життєздатність та, врешті-решт, підкорити, а потім знищити як державу і народ.

Заздалегідь до Криму було надіслано додаткові спецпідрозділи російських військ та численних членів російських націоналістичних організацій. Безпосередньо на мітингу в Севастополі "мером" без виборів було проголошено громадянина Росії. Проте в Сімферополі мітинг кримських татар за єдність з Україною виявився масовішим за виступ сепаратистів, і севастопольський сценарій втілити не вдалося.

У ніч на 27 лютого 2014 р. будівлі парламенту та уряду Криму були захоплені військовими без розпізнавальних знаків, які вивісили над ними прапор Росії. Російських військових назвали "зеленими чоловічками", оскільки вони були вдягнені у зеленого кольору однострої без розпізнавальних знаків. Під дулами автоматів нападники збирали кримських депутатів на засідання парламенту автономії. Окупанти заявили, що більшість депутатів нібито проголосували за проведення референдуму, проте незалежних підтверджень цьому досі не існує. <...>

При цьому Путін неодноразово вводив світову спільноту в оману, заявляючи, що російські війська не причетні до подій на півострові, а озброєння і амуніцію нападники "купили у воєнторзі". <...>

16 березня в Криму відбувся незаконний "референдум", за результатами якого було оголошено, що нібито 97% учасників "проголосували" за входження до складу Росії. Це була явна фальсифікація. Більшість із 300 тисяч кримських татар та понад 700 тисяч українців Криму не хотіли приєднання до Росії. Протягом року після окупації понад 20 тисяч кримчан виїхали з Криму до материкової частини України.

Після анексії у Криму відбулося стрімке згортання громадянських свобод. Насамперед, це стосувалося етнічних українців та кримськотатарської громади. Мирних активістів почали кидати до в'язниці, деяких було викрадено або вбито. Півострів зіткнувся з низкою економічних проблем, оскільки залежить від українських транспорту, енергопостачання, харчів, а також через санкції. Росія постала перед світом як країна-агресор. Генеральна асамблея ООН підтримала територіальну цілісність України та визнала Крим і Севастополь територією України".

Історія. Репетитор для старшокласників і тих, хто вступає до вишів. С. Самигін, П. Самигін, В. Касьянов.

"В останні роки з низки напрямків Росія успішно виступила як стабілізатор і охоронець післявоєнної міжнародно-правової системи. Однак значні зміни в міжнародну ситуацію внесла політична криза в Україні (2013-2014 рр.).

З плином часу протести прийняли різко антипрезидентський антиурядовий характер. Основними причинами такого розвитку подій стали соціальна несправедливість, величезна поляризація доходів та рівня життя населення України. <...>

Читайте також: Наш новый аргумент в противодействии российским оккупантам

Якщо в столиці, в північних, центральних і західних регіонах України нове керівництво країни користувалося підтримкою населення, то на південному сході з перших же днів після приходу колишньої опозиції до влади почала ширитися хвиля протестів проти дій ультраправих націоналістичних організацій, на захист статуту російської мови, під антиурядовими та проросійськими гаслами. <...>

У Криму була мирним шляхом здійснена зміна виконавчих органів влади, а ті в свою чергу відмовилися визнати легітимність нового керівництва України і звернилася по допомогу до керівництва Росії. Незабаром було проголошено незалежність Криму, проведено референдум про його статус, Крим був приєднаний до РФ.

Після початку Кримської кризи низка західних країн засудила "російську агресію". Росії було пред'явлено вимоги: дотримуватися норм міжнародного права, припинити втручання у внутрішні справи України і перейти до вирішення спірних питань з Україною через політичний діалог. Російське керівництво відмовлялося визнати легітимність нової влади України, як, на його думку, здійснила неконституційний збройний переворот."

Історія України. Довідник для абітурієнтів та школярів загальноосвітніх навчальних закладів. С. Кульчицький, В. Власов

Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах комісією з історії Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти та науки України.

"Президент Російської Федерації Володимир Путін уважно відстежував події на Майдані Незалежності на початку 2014 р. У "кривавий четвер" 20 лютого він пересвідчився, що режим Януковича агонізує, і розпорядився ввести в дію план анексії Криму. <...>

Півострів заполонили "зелені чоловічки" з досконалою зброєю і чудовою виучкою, але без розпізнавальних знаків. Коли іноземні журналісти запитували Путіна, чиї це люди, він брехав їх в очі, що Росія непричетна до подій у Криму, а зброю та амуніцію можна купити в будь-якій крамниці. Кримські гарнізони зруйнованої Януковичем армії були заблоковані. Російська агентура створила альтернативні органи влади і організувала 16 березня референдум щодо статусу Криму з наперед відомими результатами. 18 березня в Кремлі був підписаний договір про прийняття Криму і Севастополя до складу Російської Федерації. Вся операція зайняла неповний місяць. <...>

За сім десятиліть після прийняття Атлантичної хартії утворювалися й розпадалися десятки держав, але не було жодного випадку, коли б одна з них, користуючись військовою перевагою, анексувала у іншої частину її території. Анексія Криму – це перший випадок грубого порушення встановленого Атлантичною хартією світоустрою".

"У всіх випадках відтворюється офіційна точка зору на події – настільки стандартна, що спостерігаються текстуальні повтори", – говорить про українські підручники завідувач відділу новітньої історії та політики Інституту історії України Георгій Касьянов.

"Анексію півострова представлено як результат імперської політики Кремля, одвічного експансіонізму Росії. Дії або точніше, бездіяльність української сторони представлено у виправдальній тональності, провину за втрату Криму покладають на "режим Януковича", з яким пов'язують розвал армії та нездатність України організувати спротив агресії.

Несприятливі результати референдуму пояснюються наявністю військового тиску (окупацією) та фальсифікаціями. Повністю відсутній критичний аналіз причин нездатності української держави організувати відсіч агресії. Можливо, зодягнена "в доступну пласку форму" історія анексії півострова визначена жанром – посібника, довідника, підручника.

У будь-якому випадку в такому вигляді вона мало сприяє як розвитку критичного мислення, так і вихованню активних громадян – Україна виглядає як пасивна жертва. "Урок історії" в даному випадку навряд чи буде засвоєно ", – переконаний історик.

Історія Росії. XX століття – початок XXI століття. Г. Наумова, О. Новіков, Ю. Корнєєва

"З 2013 р. вибухнула політична криза на Україні. Масові протести пройшли у всій Україні і в січні вилилися в зіткнення збройних радикалів з органами правопорядку. Результатом вуличних сутичок, в ході яких опозиція застосовувала вогнепальну зброю і "коктейлі Молотова", стали сотні людських жертв. <...>

Політику нової, по суті, незаконної влади України, визначили для себе неприйнятною жителі південно-східних регіонів України. <...> На цьому складному політичному тлі 16 березня в Криму відбувся референдум, в ході якого 96,77% голосувальників висловилися за приєднання до Росії.

У 2014 році під приводом нібито причетності Росії до політичної кризи на Україні західні країни почали запроваджувати проти Росії санкції. <...> Більшість аналітиків вважає, що події "Кримської весни", загострення на Південному Сході України – лише привід для запровадження санкцій. Річ у тім, що країни Заходу, і передусім США, переконалися, що ситуація в Україні розвивається не так, як їм цього хотілося".

Історія України. Довідник, тестові завдання. О. Гісем. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного тестування та державної підсумкової атестації.

Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах комісією з історії Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти та науки України.

У той час, як країна ледь оговтувалася від кривавих подій на Майдані, стрімко розгорталася відкрита збройна агресія Росії. Першим об'єктом агресії став Крим. Операція по захопленню півострова відбувалася вже декілька років. Агресія Росії проти України набула ознак "гібридної війни", що передбачає не лише військові заходи. Головна мета такої війни – руйнування країни зсередини, придушення волі до опору, нав'язування волі агресора.

На час агресії Росія створила в Криму потужну агентурну мережу, готову у будь-який час розпалити сепаратистський рух на півострові. <...>

Читайте також: Зачем российским захватчикам "Переяславская рада" в оккупированном Крыму

Після усунення від влади Президента України В. Януковича сепаратистські настрої в Криму вибухнули з новою силою. <...> 25 лютого акції сепаратистів були проведені перед Кримським парламентом, але вони були нівельовані проукраїнським мітингом. У ніч на 27 лютого парламент та уряд Криму були захоплені "зеленими чоловічками" (російським спецпідрозділом), над будівлею підняли прапор Російської Федерації. Захоплення будівлі не завадило зібратися депутатам Верховної Ради Криму й ухвалити рішення про призначення референдуму щодо статусу півострова. Того ж дня було захоплено аеропорт "Бельбек" у Севастополі, зупинено переправу в Керчі.

Починаючи з 1 березня російські війська розпочали масштабні силові акції, спрямовані на блокування українських військових баз на території Криму, захоплення адміністративних приміщень, контроль транспортних магістралей та інших стратегічно важливих об'єктів. Жоден об'єкт не вдалося захопити відразу, незважаючи на зраду командуючого флотом України Д. Березовського. <...>

16 березня за рішенням Кримського парламенту був проведений референдум, що суперечив законодавству України, щодо статусу Криму. Попри Указ виконувача обов'язків Президента України О. Турчинова про призупинення рішення Кримського парламенту, а також попри рішення Конституційного Суду України, який визнав оголошення референдуму таким, що не відповідає Конституції України, попри несхвальну позицію Ради Безпеки ООН, референдум було проведено. В умовах бойкотування референдуму кримськотатарським народом, присутність великої кількості озброєних російських військовослужбовців, а також масових фальсифікацій, референдум в АРК, зібрав понад 1,2 млн заповнених бюлетенів (що відповідає 83,10% загальної кількості виборців), із яких нібито, 96,77% засвідчили вибір "за возз'єднання Криму з Росією на правах суб'єкта Російської Федерації". Насправді, за визначенням окремих російських парламентарів і за твердженням лідерів кримських татар, за незалежність Криму проголосувало не більше 32-34% виборців, які взяли участь у референдумі.

З нагоди анексії Криму Росією прокотилася хвиля урочистих заходів, запроваджена медаль Міністерства оборони Росії "За повернення Криму".

США і Євросоюз відмовилися визнавати результати референдуму, засудили дії Росії та запровадили санкції щодо російського бізнесу і високопосадовців, заморозивши їх закордонні активи і наклавши візові обмеження.

27 березня Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію на підтримку територіальної цілісності України. За підтримку документа проголосували 100 держав, проти – 11 (Венесуела, Зімбабве, Сирія, Куба, Нікарагуа, Судан, Білорусь, Вірменія, Північна Корея, Болівія), утрималися – 58.

Історія Росії. 10 клас, частина 3. Під редакцією академіка РАН А. Торкунова

Рекомендовано Міністерством освіти і науки Російської Федерації.

"В умовах гострої політичної кризи в Україні на початку 2014 року до влади в Києві прийшли націоналісти. Відбулося повалення законно обраного президента В. Ф. Януковича. Було запропоновано скасувати закон про статус російської мови як регіональної, що означало б фактичну заборону на її використання. У відповідь на це в південних та східних областях України російськомовне населення виступило на захист своїх прав. У ході референдуму в Криму та Севастополі 96,77% кримчан і 95,6% севастопольців висловилися за возз'єднання Криму та Севастополю з Росією, після чого було прийнято декларації про державну незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя і укладено Договір з Росією про входження Республіки Крим і Севастополя до її складу. <...>

Події в Україні, возз'єднання Криму з Росією викликали різку реакцію США та Європейського Союзу, які запровадили проти Росії санкції. Однак ці заходи не призвели до зміни суверенної внутрішньої та зовнішньої політики Російської Федерації".

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Анастасія ГОЛУБЄВА, Ганна ЧОРНОУС, Георгій ЕРМАН


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування »  

Новини