Коли ти нагадуєш людям, що бідність – це ненормально, їм не подобається. «Не сором нас! – кажуть вони. – Ми бідні, але горді!».

Я переконаний, що працелюбна людина, яка хоча б має безпроблемний доступ до інтернету, зможе забезпечити собі комфортний рівень життя в сьогоднішній Україні. Якщо захоче, звичайно.

Читайте також: Ілюзія успіху, або Чому ми не можемо одночасно виконувати дві задачі

Як легко люди жаліються, що от, мовляв, знаглілі роботодавці мало їм платять. Але чи спробував ти піти на курси програмування, отримати фах бухгалтера чи податкового консультанта, здати іспит на водійські права, врешті решт?

Економіка – динамічна річ. Буває, шкільні трійошники стають мільйонерами, а відмінники протирають штани за мінімалку в державних організаціях. Якщо ти не хапаєшся за кар‘єрну можливість – вже завтра, а то й сьогодні ввечері тебе обженуть ті, хто легше відриває одне місце від дивану.

В Україні бідність дійсно має масовий характер. За оцінками Світового банку, чверть українців живуть за межею бідності. Але вихід зі стану бідності є результатом не застосування якогось масового рецепту, а наслідком індивідуальних дій, зусиль, намагань.

Ти не повинен дивитися на власний недостатній рівень доходів як на норму, що нею живуть багато інших. Ти повинен дивитися на нього як на проблему, вирішити яку тобі по силах.

Читайте також:  Нашому суспільству притаманні дві вкрай деструктивні ментальні тенденції

Я багато спілкувався з заможними людьми. Це – звичайні люди. Їх відрізняє від загалу лише те, що вони кожну життєву ситуацію розглядають як ситуацію екзистенційного вибору між тим, що несе бенефіт, і тим, що несе самі лише проблеми та ризики.

Цілій країні треба позбутися звички сприймати бідність як норму. Кожен день у такій динамічній країні, як Україна, несе нові можливості. Їх просто потрібно помічати та реагувати на них, а не жити вчорашнім днем, коли добробут гарантувала держава, батьки чи успадкована нерухомість.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram