Якщо вірити ліберальній медійній еліті Західної Європи та Північної Америки, Центральною Європою керують сумнівні типи, які користаються з упереджень своїх відсталих країн, пише для "Тижня" Едвард Лукас

Новини з Угорщини й Румунії справді не тішать. Прем’єр-міністр першої Вік­тор Орбан безтурботно порушує правила ЄС, і здебільшого йому це сходить із рук. Він зневажає колег. Він зганьбився, на дуже дивних підставах витуривши Центральноєвропейський університет (CEU), що фінансується іноземним коштом. Він підступно й недалекоглядно намагався дестабілізувати Україну. Він підтримує нечувані відносини з Росією: нещодавно запропонував маріонетковій інституції радянських часів – Міжнародному інвестиційному банку – "золоту" угоду, й тепер банк переносить головний офіс у Будапешт.

Тим часом румунська влада намагається позбутися Лаури Кодруци Кевеші, яка раніше була головною антикорупціонеркою країни й нині претендує на нову посаду європейської прокурорки. За словами критиків, вона перевищила свої повноваження й політизувала власну роль. Прихильники ж переконані, що в неї просто надто добре виходило ловити "велику рибу" в правлячій партії Румунії.

Читайте також: Колись чіткий поділ Європи на Схід і Захід втрачає сенс

Словаччина теж переживає поганий період. Торішнє вбивство Яна Кучака, який займався журналістськими розслідуваннями, та його нареченої Мартіни Кушнірової засвідчило, що організована злочинність безкарно (й, імовірно, за протекцією згори) процвітає в країні. Кучак писав про корумпованих бізнесменів, шахрайства із субсидіями ЄС і ПДВ, а також про спроби горезвісної італійської мафії "Ндрангета" налагодити зв’язки зі словацькими політиками.

Тільки більше ніж за рік словацька влада заареш­тувала бізнесмена, який нібито замовив убивство. Це одна втішна новина. Друга – перемога Зузани Чапутової на президентських виборах, що відбулися позаминулими вихідними. Вона легко обійшла кандидата істеблішменту – єврокомісара Мароша Шефчовича. Чапутова в політиці аутсайдерка. Вона завзята лібералка та провідна борчиня з корупцією. Шефчович (зізнаюся: мій друг) теж претендував на роль сильного кандидата, але в очах виборців він був заплямованим зв’язками вз правлячою партією Роберта Фіцо.

Перемога Чапутової руйнує стереотип про аутсайдерів. Загалом Словаччина має консервативне суспільство, при владі зазвичай доволі закрита кліка інсайдерів. Та коли знайшлася кандидатка, гідна голосів виборців, словаки вхопилися за цю можливість. Вони можуть не погоджуватися з нею щодо одностатевих шлюбів, але бачать, що вона ні перед ким не відповідає, любить свою країну й хоче щось змінити.

Чому це не стається частіше? Сильні незалежні кандидати мають шанс пробитися на президентських перегонах. Так може трапитися 12 травня в Литві, де незалежний економіст Ґітанас Науседа впевнено лідирує, випереджаючи правоцентристського прем’єр-міністра Саулюса Скверняліса й депутатку-консерваторку Інґріду Шимоніте. Цю тенденцію ілюструє й значний успіх коміка Володимира Зеленського в першому турі президентських виборів в Україні.

Читайте також: Нова президента Словаччини – чому це важливо

Утім на парламентських перегонах і в урядовій системі ухвалення рішень особисті таланти важать менше, ніж бізнес-інтереси, регіональні напруженості й політичні картелі. Виборці зневірюються; протестне голосування поширюється; ризики зростають.

Це складна проблема, але не унікальна для східної частини Європи. Усюди в індустріалізованому світі виборці виявляють невдоволення статус-кво. Скажімо, у Великій Британії те, що громадськість на референдумі 2016 року та після нього підтримувала Brexit, не було незгодою добре поінформованих громадян із нюансами політичної архітектури ЄС, а радше вотумом недовіри у зв’язку із ситуацією у країні останніми десятиліттями.

Тож політичний параліч, корупцію та обурення громадськості слід шукати на Півдні й Заході, а не на Сході. Підозрюю, що виборці багатьох країн чекають, що хтось на кшталт Чапутової вдихне в їхню сморідну політику ковток свіжого повітря. Не останньою чергою на це сподіваються й виборці Великої Британії.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram