Останні кілька місяців стали багатими на новинки української поезії.

І, що характерно, по-перше, здається, не відчувається посиленого "підарсенального" ажіотажу (може, він дасться взнаки трохи пізніше, та й ажіотаж сьогодні викликають зовсім інші, значно сумніші речі), а по-друге, ці новинки більш-менш збалансовано представляють різні видавництва та середовища.

Тож до поезії. Яка, до речі, поміж іншими своїми важливими функціями, є непоганим способом відволіктися від божевільних передвиборчих новин.

1. Ігор Мітров, "Голландський кут". Розпочнімо з переможців і різноманітних лауреатів. Нарешті побачила світ книжка Ігоря Мітрова, лауреата "смолоскипівського" літературного конкурсу ще за 2017 рік. Вона довго готувалася до друку і на виході стала зватися "Голландський кут". Збірка оприявлює для ширшої аудиторії те, що вже й так відомо тіснішому колу прихильників сучасної української поезії: Мітров – яскравий, різноманітний поет, і в його випадку "богемний" імідж не підмінює літературу, а лише увиразнює деякі акценти.

Читайте також: Що дивитися: 10 найкращих серіалів від HBO

У "Голландському куті" зійшлись іронічні сюжети, вигадливі образи та доволі строката тематика – від археології до побутових пригод, від Криму до кіно. Висловлюючись метафорично, поезія Ігоря Мітрова не "густа" і "сконцентрована", але "повітряна" та майже вільна від сили тяжіння, навіть коли йдеться про речі геть не небесні.

2. Олексій Шендрик, "Останні китобої на місяці". На лауреатську книжку Олексія Шендрика з того-таки "смолоскипівського" конкурсу довелося чекати ще довше – аж із 2015 року. Що ж, натомість, поет отримав добряче розтягнену в часі промоцію своєї творчості. У центрі книжки "Останні китобої на місяці" – метафора і медитація, причому "матеріалом" для останньої нерідко виявляється краєвид, географія, пам’ять:

3. Ірина Сажинська. "Голубина пошта". А ось поетка Ірина Сажинська представляє книжку "Голубина пошта", що вийшла друком за підсумком перемоги на поетичному конкурсі Асоціації українських письменників. Вірші Сажинської емоційно вельми наснажені, тут доволі несподівано вдається сполучити сюрреалістичні видіння з психологічними мотивами, дуже характерними загалом для української поезії десятих років. А увага до тропів межує із символічно оформленими історіями, нерідко біографічного чи "геопоетичного" характеру. Вистачає в "Голубиній пошті" також і виявів метафізичного виміру поезії. Приємне враження справляє широта поглядів Ірини Сажинської в плані техніки поетичного письма і взагалі форми.

4. Олександр Шумілін, "Просте Складне". Олександр Шумілін – переможець конкурсу "Гранослов" за 2018 рік. Вірші його книжки "Просте Складне" на позір досить традиційні за своєю формою, проте саме із цією формою поет активно грається. Сполучаючи слова з різних вимірів, мов, мод і реальностей, він виявляє неабияку вправність. Жарт, каламбур, деконструкція стають в Олександра Шуміліна на зовнішньому «шарі» матеріалом нібито необов’язкової літературної гри, а глибше – способом показати задуму, світовий сум(нів), робити зліпки парадоксів доби. Що, мабуть, і є однією з головних рис самобутності, свіжості світосприйняття цього поета.

5. Мирослав Лаюк, "Троянда". Мирослав Лаюк став автором нової поетичної книжки вже не як лауреат, але важко сказати, щоб йому сильно бракувало якихось відзнак. Збірка "Троянда" вийшла трохи подібнішою до його першої книжки "Осоте!", ніж до, скажімо, "Метрофобії". У кожному разі, це сильна і різноманітна поезія. Своє насичене, оригінальне художнє мислення Мирослав Лаюк парадоксально вкладає в дуже "повітряні" та "легкі" вірші, сповнені простору і пошуку, ширяння різними атмосферами, від ядучо-скептичних до патетичних (сам автор у виступах дає зрозуміти, що, між іншим, прагнув у цій книжці ніби реабілітувати пафос і "слова з великих літер"). Метафори, образи пам’яті, екзистенційні моменти, наскрізні мотиви (наприклад, Вільшаний король) – усі ці та інші ключові штуки "Троянди" гуляють вільно, опиняються в несподіваних місцях, ніби в якомусь веселому танці.

6. Катерина Девдера, "Листи до Майстра". "Листи до Майстра" Катерини Девдери – помітний приклад сповідального дискурсу в сучасній українській поезії. Адже в основу самої форми цих віршів лягають листи ліричної героїні до коханого чоловіка, причому останній набуває архетипних рис. Тут легко проводити паралелі, скажімо, з Богданою Матіяш чи Арсенієм Тарасовим, але Девдера при цьому має цілком індивідуальну інтонацію. У якій саморозкриття межує з добре вивіреним ритмом і де є місце виходу і за межі почуттів, і за межі житейських деталей:

7. Андрій Шийчук, "Кахлі". Збірка Андрія Шийчука "Кахлі" – передусім грайлива книжка, хоча її емоційну тональність далеко не завжди можна назвати мажорною. Але поет повсякчас або грається з формою (досить помірковано), або іронізує з певних стереотипів, або, зрештою, комбінує та колажує світ мандрів. Здається, географічна домінанта, присутня практично в усіх поетів і поеток нинішнього огляду, саме в Андрія Шийчука є найпомітнішою. Проте він завжди зуміє знайти й інші приводи розповісти якусь стьобну верліброву історію.

8. Галина Петросаняк, "Екзофонія". На тлі очевидного в цьому далеко не вичерпному огляді перекосу в бік молодих авторів, навіть дебютантів, особливу увагу привертають нечисленні цього разу метри. Ось, наприклад, у Галини Петросаняк вийшла нова книжка "Екзофонія". У ній вірші від 1990 року датування до останнього часу. Це, звісно, добрий матеріал для порівняння тенденцій в українській поезії протягом трьох десятиліть.

Читайте також: Записки для молоді – 5 знакових перекладів весни

Перші враження засвідчують, що зміни не аж такі кардинальні, але, звісно, тут потрібні детальніші студії. Поза тим, "Екзофонія" виказує стрімку ритміку більшості текстів та палітру від насиченого психологізму розлогої любовної лірики до афористичних текстів малого, сконцентрованого формату. Поезія Галини Петросаняк також чи не найбільше в нинішньому огляді сповнена різноманітних культурних контекстів, алюзій, біографій культурних героїв. Важливий акцент багатьох віршів "Екзофонії" – логічний, формальний чи психологічний парадокс.

9. Юрко Космина, "Котлети з ведмедя". А завершимо ми автором з іншого полюсу поетичної дійсності. Це – Юрко Космина, добре відомий в українському інтернеті поет і журналіст. Його вірші є найкращим свідченням того, що соціально-політична сатира як поетичний жанр у нас не лише не вмерла, а й може цілком собі добре почуватися. Дотепні, вправні, пародійно, але й органічно вживлені в українську поетичну традицію, злободенні й веселі реакції на різноманітні новини склалися в мозаїку такої собі новітньої історії України у книжці "Котлети з ведмедя" (власне, з підзаголовком: "підручник з найновітнішої історії для нащадків").

Вірші, що збирали колись тисячі лайків і репостів, тепер нарешті опинилися разом під однією палітуркою як кумедне свідчення про далеко не завжди веселу епоху.

Життєствердного вам читання і нової поезії!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram

За матеріалами Читомо