Низька самооцінка – відсутність опори та розуміння власної цінності. Це те, що уможливлює приниження, погане ставлення до себе та несправедливість.

Безпосереднім наслідком цього в дорослому віці стає професійне знецінення. Як воно впливає на наше життя, чому нам складно присвоїти наші перемоги, як від цього залежить розмір заробітної платні та як із цим боротися, розповіла кар’єрна консультантка Уляна Ходорівська.

За часів СРСР наших батьків не вчили виокремлювати свої сильні сторони. Тому вони так само не вчили нас звертати увагу на себе як професіоналів, знати себе зсередини. Наші знання про себе базуються на тому, наскільки ми затребувані на ринку і що нам каже керівництво.

Але фідбек керівництва обмежений. Якщо я виконую свою роботу добре, мені не кажуть нічого або доволі скупо хвалять. Але якщо я припускаюся помилки або мій результат недостатньо хороший, я отримую дуже розгорнутий відгук. На жаль, така в нас культура зворотного зв’язку, поки що вона базується здебільшого на негативі.

Читайте також: Идеальная работа – где она и как искать

СРСР називали "Страной совєтов", і в якомусь сенсі це наклало на нас відбиток. Мовляв, усі решта краще знають, якими нам бути. Тому перший значний фактор знецінення – наше оточення, суспільство, яке більш схильне до критики, ніж до конструктивного зворотного зв’язку. А відтак – ми не знаємо себе та своїх сильних сторін.

Людина з низькою самооцінкою завжди боїться. Навіть власних перемог. У професійному житті це виливається в страх втратити роботу. А страшно нам, тому що в країні не все стабільно. До того ж є інформаційне тло, яке постійно наголошує: з роботою проблеми, її складно знайти. Уся ця інформація не додає позитиву для нашої самооцінки.

Знецінення може настати, коли людина довго працює на одній роботі й виконує її добре. Тобто вона з усім справляється, але не присвоює собі своїх же досягнень і вмінь. Якщо людина багато років залишається на одній посаді, навіть зростаючи професійно, вона не усвідомлює цей ріст, а сприймає його як належне. Ми міняємося як професіонали, але не вміємо про це говорити. Ми починаємо це робити тільки тоді, коли шукаємо роботу. І тоді губимося: а хто я?

До мене часто приходять люди, дуже засмучені від того, що в них було дві співбесіди, після яких або відмовили, або не склалося. Але варто пам’ятати: середній термін пошуку роботи – від трьох до шести місяців. Це залежить від того, у якій сфері ви шукаєте посаду. Якщо ви були на кількох співбесідах чи перебуваєте в пошуку вакансії лише тиждень – не сприймайте це як власний недолік. Це нормально, що не всі HR-фахівці відповідають одразу. Норма – це три, чотири і більше співбесід. Часто мої клієнти кажуть: "Розмістила резюме, а мені не телефонують роботодавці". Але зараз цінується ініціативність – не потрібно чекати дзвінка, треба самим телефонувати.

Пам’ятаєте, як нам казали в дитинстві: "принесла двійку зі школи – погана дівчинка". Тобто сварили не наші дії, а нас самих. Зараз педагоги наголошують: зворотній зв’язок потрібно видавати в такому форматі: "я тебе люблю, але те, що ти зробив, мені не подобається". На жаль, нас виховували в зовсім іншій парадигмі, де наші дії визначали, яка ми людина – хороша чи погана.

Нам можуть зумисне занижувати самооцінку, щоб ми краще слухалися і більше старалися. Не всі роботодавці так роблять, але ми сприйнятливі до такого способу взаємодії. Людьми з низькою самооцінкою легше керувати.

Тими, хто впевнені, що вони погані, легше маніпулювати. Вони бояться втратити роботу, тому зроблять те, що їм скажуть. Нам можуть зумисне занижувати самооцінку, щоб ми краще слухалися і більше старалися. Не всі роботодавці так роблять, але ми сприйнятливі до такого способу взаємодії. Людьми з низькою самооцінкою легше керувати.

Усі вищеописані фактори призводять до того, що людина почувається невпевнено і перебуває в постійному стресі. Не знає своїх сильних сторін, тому думає, що їх просто немає. І коли заходить на сайт пошуку роботи, бачить вимоги до вакансій, це її "добиває". Людина почувається непотрібною. А бути потрібною, включеною в соціальну групу – одна з базових потреб. Людина зіштовхується зі страхом втратити свою "зграю". І от з таким "коктейлем" клієнти часто приходять до мене, і ми розбираємося передусім із цим. Тому що при пошуку роботи самооцінка – це фундамент. Не завищена – "я такий прекрасний, куди мені ще себе поцілувати", а спокійне, раціональне знання про себе.

Що робити? Перше – зрозуміти, що мені подобається в собі як професіоналі. Це дуже непросте питання. Його можна розділити на кілька аспектів: який досвід, знання і навички мені подобаються. Таку вправу добре робити в парі з кимось, хто до вас прихильний і добре вас знає, або з консультантом чи коучем. Тому що людям із заниженою самооцінкою наодинці дуже складно розбирати це.

У мене є вправа – клієнти 10 днів підряд хваляться чимось. На пострадянському просторі люди не звикли це робити і навіть бояться. Але за кілька днів, коли людина розслабляється, в розмові зі мною може згадати про себе такі речі, які б раніше не спали на думку. Раптом виявляється, що переді мною фахівчиня з 15-річним стажем, яка знає свою сферу вздовж і впоперек. Але на перше ж моє питання "що вам у собі подобається?" людина відповіла: "ну, я старанна". Чомусь вона не згадала про свій багаторічний досвід. Потрібен був хтось збоку, хто б допоміг і повірив у неї.

Якщо в людини занижена самооцінка, свої очікування від роботи вона також почне занижувати. Тоді на співбесідах виникатиме ситуація, коли людина буде overqualified, надто кваліфікована. Що це означає? Що вона подається на посаду, яка нижче її рівня кваліфікації.

Що можна зробити? Запитати в колег, обов’язково в доброзичливих: "як тобі зі мною працюється?" Вони можуть стати такими собі дзеркалами, які дадуть зворотній зв’язок і допоможуть заново познайомитися із собою.

Людям, у яких є проблеми із самооцінкою, іноді здається, що навколо всі ідеальні. Що скрізь професіонали у вакуумі, які все знають – і англійську, і мову програмування, і не помиляються ніколи, і зарплатню в доларах отримують. Але це не так.

Можна запитати себе: "за що мені платили гроші на останній посаді?" Не "що я робила?", а "за що цей бізнес платив мені зарплатню?" Варто пам’ятати, що бізнес завжди платить гроші за щось. Це "щось" може бути дуже неочевидним. Найпростіше на це питання відповісти менеджерам з продажу: "я приносив гроші – за це мені й платили". Але причин може бути більше. Це можуть бути унікальні знання, лояльність, надійність, ставлення до колег.

Ще одним питанням для знайомства із собою може бути "за що мені ця компанія мала б подякувати?2 Так ми підходимо до важливого усвідомлення, що в кожній кар’єрі є сильні й слабкі моменти. І це нормально. Людям, у яких є проблеми із самооцінкою, іноді здається, що навколо всі ідеальні. Що скрізь професіонали у вакуумі, які все знають – і англійську, і мову програмування, і не помиляються ніколи, і зарплатню в доларах отримують. Але це не так. Тому потрібно збалансувати своє бачення себе.

Свої слабкі сторони ми бачимо завжди. Наприклад, якщо людина працює над підвищенням рівня кваліфікації чи певних навичок, то вона пам’ятає про це постійно. Але що саме пам’ятає? Що їй бракує якихось знань, що це її слабкість. Тобто у фокусі уваги щодо знань про себе – негатив.

Ваш роботодавець знає, що в робітників є недоліки, бо це нормально – не бути ідеальними. На співбесіді керівника цікавить те, що ви вмієте і хочете давати компанії. І поки ви самі цього про себе не знаєте, ніхто не знатиме.

Якщо до мене приходить клієнт, який просить лише пропрацювати резюме, у більшості випадків цього недостатньо. Ми можемо разом написати багато гарних слів, які мій клієнт потім завчить, але навряд чи повірить у них. Потрібно починати з внутрішньої "інвентаризації".

Читайте також: Пять вариантов: как правильно уволиться с работы

Передусім потрібно з’ясувати, як саме зараз називається те, що ви вмієте робити. Як це звучить саме мовою HR. Для цього можна почитати резюме спеціалістів подібних напрямків або ж проглянути формулювання в описах вакансій. Вам необхідно заново познайомитися з професійною термінологією.

Є проблема – у нас ніде немає нормальної статистики по зарплатах. На сайтах з пошуку роботи може бути безліч подібних вакансій із кардинально різними ставками. Просто тому, що роботодавці по-різному оцінюють роботу своїх підлеглих. Наприклад,  досвідчений юрист заходить на сайт з пошуку вакансій, бачить зарплату в п’ять тисяч гривень і впадає в кому від жаху. Але ж на ринку існують пропозиції і на п’ять тисяч гривень, і на п’ять тисяч доларів. Просто серед усього обсягу інформації про працевлаштування тільки частина потрапляє на сайти з пошуку роботи. І в цій частині лише 20-30% оголошень містять інформацію про ставку. Зазвичай вона прихована.

Варто орієнтуватися на інформацію знайомих з галузі, або можна запитати в кар’єрних консультантів. В Україні роботодавці бояться, по-перше, податкової, тому приховують розмір реальної заробітної платні. По-друге, власних співробітників, які можуть прийти і вимагати такої самої ставки.

Я ще не бачила людину, яка б хотіла знайти роботу і не знайшла. Якщо ви знайомі із собою, з великою ймовірністю ви отримаєте кращу пропозицію, ніж людина, яка не знає себе. Просто тому, що ви в курсі, що пропонувати. І нарешті – для роботодавця сьогодні великий біль – знайти хорошого працівника. Усім є місце на ринку, і хороша робота, і зарплатня. Просто потрібно над цим працювати.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram