Фільм "Брекзит" з Камбербетчем підтвердив мені те, про що особисто говорили деякі британці: "Брекзит" – це не про політику чи економіку. Це про психологію. Навіть про психоаналіз.

Ппонад сто років тому доктор Фройд навчився витягати темне несвідоме зі своїх пацієнтів.

Сьогодні це навчилися робити політтехнологи. Але не з індивідів, а з мас.

Читайте також: Велика Британія у глухому куті "Брекзиту"

Психоаналітики колективного несвідомого сьогодні – це не Юнг; це дует політтехнолога та аналітика великих даних. Психоаналітик великих даних.

Індивідуальний психоаналіз Фройда мав добрі наміри: "зрозуміти людину краще, ніж розуміє себе вона сама". Колективний психоаналіз соцмереж і великих даних мав спочатку ту саму просвітницьку амбіцію: "зрозуміти маси людей краще, ніж вони самі".

Читайте також: Головний урок "Брекзиту" для України

Але як індивідуальний психоаналіз швидко деградував від спроби контролювати жахи несвідомого в спробу вивільнити їх (спочатку в мистецьких практиках, а потім в політичних) – так само швидко деградує і сучасний масовий психоаналіз великих даних.

І тут маємо справу з одним глобальним процесом (де і Брекзит, і 5 зірок, і Трамп, і Зе, і багато іншого), який називають "популізмом", але який насправді є чимось значно складнішим. Цифровим сюрреалізмом.

Чи може цей "психоаналіз мас" і "колективне несвідоме цифрової епохи" принести знову щось хороше? – думаю, так. Адже в нашому несвідомому – не тільки жахи і страхи. Там ще надії, бажання і туга за вічною любов'ю.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram