75 річниця депортації кримських татар перетворюється на чергове знущання. Тепер вже не тільки з боку окупаційної "влади" Криму, але й за сприяння українських чиновників.

Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 792-VIII "Про визнання геноциду кримськотатарського народу" 18 травня в Україні встановлено як День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Щорічно в цей день у Києві та в деяких обласних центрах і містах України на державному рівні проводять меморіальні заходи. Водночас в окупованому Криму кримськотатарська громадськість організовує жалобні зібрання, на які не допускають представники окупаційної "влади". Це мить єднання України з її тимчасово втраченою частиною. Через спільний біль, через розуміння трагедії встановлюється зв‘язок, який має зміцнити рішучість українського та кримськотатарського народів боротися з окупантом.

Читайте також: Питання кримськотатарської автономії воліють відсунути на безрік

Чого може коштувати мешканцям окупованого Криму участь у позаокупантських меморіальних заходах – не складно здогадатися. А от чого може коштувати українцям, що мешкають на підконтрольній частині України, вшанування пам‘яті кримських татар, які стали жертвами антилюдського радянського режиму? Не поспішайте відповідати, що нічого. Адже армія українських чиновників впевнена, що жалоба 18 травня може завадити українцям радіти життю та єднанню з європейськими цінностями. Починаючи з 2003 року, щорічно в третю суботу травня відзначають День Європи. На центральних площах Києва й великих міст країни (Харкова, Одеси, Запоріжжя тощо) організовують і проводять святкові заходи, презентації історії та культури країн Європи, концерти популярної музики за участю українських та європейських виконавців.

Можна, звісно, дурникувати, мовляв, Європа перша в черзі на шанування. 2003 рік – це ж раніше за 2015-й. Багато хто так і робить, відмовляючись заради якихось там кримських татар вносити корективи у "традиційні святкування". А можна було б подумати про інтереси держави та повагу до трагедії українських громадян, скориставшись 75-річчям для того, щоб нагадати Європі – а головне Україні – про трагедію сьогоднішню. Але то вже зовсім фантастичне. Глибоке усвідомлення в нас звикли підміняти флешмобами.

До речі про флешмоби. Активісти ініціативи "Хто замовив Катю Гандзюк?" також оголосили всеукраїнську акцію на 18 травня. Їхня офіційна сторінка у Facebook повідомляє: "Акція відбудеться 18 травня, в суботу. Так, можливо, це буде день перед інавгурацією новообраного президента України. І ви правильно розумієте, що це не збіг", – зазначають активісти. "Ми закликаємо всіх, хто знав та любив Катю, хто читав і лайкав її у Фейсбуці, а також усіх, хто не знав і не любив Катю чи дізнався про неї тільки після нападу, але шокований самими фактом замовних вбивств проукраїнських активістів у сучасній Україні, – вийти 18 травня о 12:00 на площі своїх міст і поставити питання "Хто замовив Катю Гандзюк?", – ідеться у відозві.

Читайте також: Портников: Зустріч Зеленського з Додоном – перший крок до легітимізації "російського" статусу Криму

Крім відвертого нехтування 75 річницею депортації, заклик активістів містить показову "забудькуватість", що 19 травня в українському календарі вказано як День пам'яті жертв політичних репресій. Чомусь "правдошукачам" згадався тільки новообраний Зеленський. Я правильно розумію, що нікого не зупиняє цей дивний розподіл смертей на сорти? Огидно, що влаштовуючи конкуренцію із кримськими татарами за "правильну" жалобу, активістів не зупиняє навіть те, що проводити її вони збираються на тлі карнавалу.

От будьмо серйозними. Нам це подобається? Нехтування мораллю, байдужість до невинно скривджених, національний канібалізм, який возведений в абсолют і названий "сучасним світоглядом". Нас не нудить від огиди, коли ми отримуємо запрошення на бенкет під час чуми? Нам не соромно, знаючи, що в окупованому Криму люди все одно вийдуть, щоб нагадати нащадкам катів про те, що вони окупанти, а Україна в цей час веселитиметься та їстиме штруделі, запиваючи їх глінтвейном? Нам не соромно, що смерть Катерини Гандзюк ставлять між товарними вагонами та концертом европейських виконавців?

Виступаючи сьогодні у Верховній Раді, Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу, сказав: "Нам не потрібна ваша жалість, нам потрібна ваша повага!". Важко не погодитися, що зрив вшанування пам‘яті загиблих – це неповага до всієї української нації. І тих, хто залишився в окупації, і тих, кого зваблюють карнавалами та мітингами, аби вони не замислилися про глибину трагедії, яку пережила Україна. Хоча ні. Переживає. Адже відсутність морального камертону свідчить не тільки про відсутність національної самоповаги. Але й сигналізує про придушені механізми колективного виживання.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram