У президента України Володимира Зеленського рейтинг вищий навіть, ніж у Путіна у Росії, і безпрецедентно рекордний в історії України. 

Вперше довіра до новообраного президента дорівнює цифрі, яка дає підстави називати переможця виборів Лідером Нації. І справа навіть не у персональному, а в історичному вимірі того, що сталося, а саме у тому, що хотіли люди сказати своїм голосуванням і який наказ вони дали тому, з ким так відчайдушно пов'язали своє життя.

Який такий наказ виборців отримав новий Глава держави від народу, що також вперше  проявив нечувану для різношерстої держави тотальну єдність?

Відповідь очевидна – наказ на демонтаж олігархічного клептократичного суспільного ладу, апофеозом якого став режим Порошенка.

Олігархія – це коли одиниці грабують мільйони. Олігархія перетворила Україну у найбіднішу і найкорумпованішу країну на континенті. За офіційною класифікацією  ООН Україна належить до тих небагатьох держав, які голодують у 21 столітті.

Читайте також: Інавгурація та евакуація

Олігархія – це такий суспільний устрій, який є непридатним для життя людей. Україна займає перше місце у світі за темпами депопуляції. За три десятиліття її населення скоротилося на третину, чого немає навіть на геноцидних територіях Африки, південніше Сахари.

За статистикою Пенсійного фонду кількість пенсіонерів за п'ять років зменшилася на 2,7 мільйона. За п'ять років кількість українців, які назавжди покинули Україну, – п'ять мільйонів, тобто щодня кордон перетинають 2739 особи із українським паспортом, щоб ніколи не повернутись. Суспільство – це дві динамічні  страти: старші – вимирають, молодші – виїжджають.

Свій сімейний бюджет колишній президент Порошенко збільшив за п'ять років у 126 разів. Його найближчий партнер Ахметов за п'ять років доплюсував до свого особистого маєтку 5 мільярдів доларів.

Рекордна смертність та еміграція свідчать, що на окупованій олігархами-клептократами території люди не вбачають можливості реалізації своїх життєвих проектів. Із приходом до найвищої влади одного із олігархів відбулася деномінація держави і приватизація її інституцій та функцій синдикатом олігархії. 

Вибори 2019 року стали третім електоральним Майданом, на якому народ чи його залишки роблять третю відчайдушну спробу врятувати себе, своїх нащадків, придатне для відтворення суспільство і придатну для розвитку і безпеки  державу. 

Що так тотально об'єднало людей? Навіть не мир чи війна, любов до своєї чи чужої держави, Європа чи Азіопа. Об'єднали злидні, одні на всіх на сході і на заході. Як казав Іван Франко, голод — найсильніший кондуктор прогресу і найсильніший рушій історії. Інстинкт виживання. Коли людина опиняється на краю, нею керують уже не ідеї чи переконання, а інстинкти. Не ідеологія, а біологія.

І що у відповідь? У відповідь на моноліт, на який на виборах перетворився народ?

Олігархія здаватися не збирається, і у відповідь на волю народу, вручену несистемному президенту, формує свої бойові загони для захисту системи.

Першою партійним новотвором із нав'язливою маячнею про нові обличчя зайнялася августійша сім'я другого президента  Кучми. В офісі його зятя-олігарха   Пінчука терміново розмістився штаб нової політичної сили на чолі зі співаком Вакарчуком. Буде співати у золотій шкатулці Леоніда Даниловича.

Взявши на озброєння клич "Нам песня строить и жить помогает", клан засновника національної олігархії веде у новий парламент свою співочу колону.

Талановитий автор проекту “Кличко-політик” Сергій Льовочкін вирішив дати розвиток своєму домашньому дітищу. А справді, чому б не піти далі — Кличків у нас аж два. Якщо один вимовляє пів-алфавіту, а другий – другого пів, то вийде високоінтелектуальна фракція імені Фірташа. Як співають на Чукотці, "Два дебіла – это сила!"

Вперше в оновленій Верховній Раді України буде представлений олігарх-клептократ усіх часів і народів Путін. Особою персонального кума  Медведчука із групою газових олігархів імені "Газпрому" та  під вивіскою опозиційного до України блоку "За життя (після смерті Партії регіонів)".

Ахметов  навряд чи буде піднімати повислий рейтинг Ляшка, але   надалі  залишиться високовольтною опорою свого роттердамського спаринг-партнера  Порошенка, для якого олігархія – рідна стихія, на захист якої він готовий пожертвувати мільярдні заощадження найбагатшого із синдикату. Покруч сіамських близнюків Ахметов – Порошенко, що пройшов мутацію із сіамського покруча Ахметов-Янукович, становить серцевину національної олігархії. 

А що у таборі тих, кого покликано народом  визволити Україну з-під окупації спрута – українського аналога найкорумпованішого у світовій історії російського державно-клептократичного режиму? Що у таборі тих, хто з народом?

Президент Володимир  Зеленський, маючи безпрецедентну підтримку людей, не потребує олігархічного даху. Вперше Україна обрала главу держави, який із таким результатом нікому нічого не зобов'язаний.

Читайте також: Российский вызов для Зеленского

Саме так належить читати – нікому не зобов'язаний, і не треба тут натяків чи припущень. Навіть, якщо комусь здається, що це не так. Навіть якщо комусь здається, що він помагав нести колоду. 

В понеділок шостий президент України вперше  зайде у робочий кабінет, і на його порядку денному постане прийняття першого  за вагою рішення нового глави держави – хто буде прем»єр-міністром при президенті Зеленському.

Соціологи якраз напередодні провели експрес-вибори серед номінантів на цю посаду. Перше місце зайняла Юлія Тимошенко. Голосування народу закономірне. Оскільки Порошенко – уже вчорашній день, Тимошенко – друга за народною довірою після переможця президентських виборів.

У світі зараз нема такого двічі прем'єр-міністра, який би так само був двічі ув'язнений і виправданий. Хто і за що її двічі відправляв у в'язницю? Олігархат, і за те, що вона намагалася його повалити. Але у попередні роки і десятиліття  вона у цій своїй багаторічній війні була єдиним у полі воїном.

Олігархат був сильнішим від цього мужнього, але одинокого воїна.

Тепер їх двоє – Володимир Зеленський і Юлія  Тимошенко. Двоє, до речі, уродженці землі Дніпрових Порогів із її дивовижною енергетикою, яку заселяє плем'я людей, професійно придатних до державного менеджменту і до звершення мегазавдань Історії.

Народ на президентських виборах сконструював   унікальну ситуацію, коли може бути утворений тандем двох потужних політиків, які у сумі володіють практично стовідсотковою підтримкою цього народу, і цієї волі десятків мільйонів достатньо, щоб зламати хребет олігархату.

Зеленський – президент, Тимошенко – прем'єр-міністр. У цьому полягає шанс України – зламати систему олігархії, яка мертвим зашморгом тримає її над прірвою уже майже 30 років.

Без виконання волі виборців – без демонтажу олігархічної клептократії в України немає майбутнього.    

 Василь БАЗІВ, Надзвичайний і Повноважний Посол України,
кандидат політичних наук, для UAINFO