Розберімося, що насправді сталося з нібито поверненням Росії в ПАРЄ, пише у своєму блозі на "Новому часі" нардепка Олена Сотник. Для початку короткий інформаційний лікнеп щодо ключових органів. Декілька помилок журналістів.

Рада Європи і Європейській союз – абсолютно різні інститути. Так, вони співпрацюють, але ЄС – це економічний і політичний союз 28 держав Європи, а Рада Європи – міжнародна організація, яка складається з 47 країн-членкинь із європейського простору. Основна мета діяльності: права людини, розвиток демократії, верховенства права.

Рада Європи складається із двох основних структур за принципом гілок влади – виконавчої та законодавчої, незалежних одна від одної. Комітет міністрів – представники виконавчої гілки влади держав-членкинь, входять туди міністри зовнішніх справ 47 країн. Парламентська асамблея Ради Європи – аналог законодавчих органів у країнах-членкинях, куди входять делегації парламентарів.

Рішення Комітету мністрів не є рішеннями Парламентської асамблеї (ПАРЄ) і не можуть встановлювати для неї жодних обов’язкових правил. Винятково Асамблея вирішує всі питання свого функціонування.

Що це означає? Це означає, що "зрада", яку розігнали ЗМІ про те, що рішенням Комітету міністрів повернули російську делегацію в ПАРЄ, не відповідає дійсності. Повернути делегацію в ПАРЄ може тільки сама Асамблея, а вона наразі таких рішень не ухвалювали.

Читайте також: Дипломат прокоментував скандальне рішення Ради Європи на користь Росії

Що відбулося насправді? Комітет міністрів прийняв документ, яким встановив певні очікування, зокрема, що за ключові посади в Раді Європи, такі як генеральний секретар і судді Європейського суду з прав людини, мають голосувати всі 47 делегацій країн-членкинь. Таким чином, поставивши Асамблею в ситуацію, коли їй доведеться вирішувати, як забезпечити таке голосування й одночасно зберегти санкційний механізм.

Це рішення лобіювали наші друзі та партнери Німеччини, Франція та Фінляндія. Підтримали всі інші країни, крім Литви, Латвії, Естонії, Вірменії та України, звичайно.

Що далі? А далі буде сесія Парламентської асамблеї в червні, де на порядку денному стоїть доповідь, на основі якої можуть бути внесені зміни в регламент. Ключовою інтригою залишається, які це будуть рішення.

Варіант перший: усім делегаціям дадуть право голосувати за ключові посади, але збережуть санкції – заборону голосувати в цілому за рішення асамблеї, якщо країна-членкиня грубо порушує правила та принципи Асамблеї. Це випадок Росії. Очевидно, що шантажистам-росіянам такий варіант не підходить.

Варіант другий: Асамблея відмовиться від санкцій або значно ускладнить процедуру їх накладання, що по суті дасть зелене світло всім порушникам правил та принципів і дозволить росіянам повернутися без ризиків, що на них реально накладуть санкції. Очевидно, що цей сценарій лобіює Росія.

Але є один невеликий, та все ж серйозний нюанс: за зміни до регламенту є вимога кваліфікованої більшості, тобто за це рішення має проголосувати 2/3 голосів від присутніх. І тут ми вже мали прецедент, коли такої кількості голосів не вдалося зібрати.

Що демонструє ця ситуація, і якою може бути стратегія України

1. Ця ситуація є небезпечним сигналом появи лояльного ставлення до Росії і, можливо, навіть бажання повернути її за стіл переговорів серед ключових гравців у Європі: Німеччини, Франції та навіть Швеції.

Читайте також: Росія скликала Радбез ООН через мовний закон

2. Відхід від принципів і вимог міжнародного права, можливість заплющити очі на ці вимоги європейськими державами, якщо того потребують прагматичні інтереси, означає остаточну корозію святого порядку й серйозну слабкість світової системи стримування. Наслідки, думаю, для всіх очевидні: якщо нема покарання, такі режими як російський почнуть просувати свою політику втручання у внутрішні справи інших країн іще активніше.

3. Очевидно, що коаліція захисту України ослабилася, й не без вини самої України. Тут можна наводити довгий список, але це програш як нашої внутрішньої політики, так і несистемність у зовнішній. Ми погано працювали з нашими міжнародними партнерами, щоб не допустити подібної ситуації.

Що можна і треба робити Україні зараз

1. Не ховати голову в пісок і терміново поставити завдання всім дипломатичним відомствам у країнах Європи повернути хоча б частину дружніх країн у табір протистояння сценарію руйнування однієї із ключових міжнародних організацій.

2. Зробити ситуацію максимально публічною та озвучити наслідки недалекоглядних рішень наших колег.

3. Ультиматумами тут не допоможеш і, на мою думку, заяви нашого міністра закордонних справ Павла Клімкіна були безвідповідальні та шкідливі. Ця ситуація – насамперед його недопрацювання, бо рішення вийшло із закордонних міністерств ключових союзниць: Німеччини та Франції.

4. Також не вважаю за можливе виходити з Асамблеї українській постійній делегації – це просто втекти від труднощів.

Навіть якщо Росію повернуть, я продовжу озвучувати реальну ситуацію з війною та злочинами російських посадових осіб проти України, тільки тепер прямо їм в очі! Хай слухають, хай спробують опонувати.

Але наразі не всі можливості втрачені, і не можна допустити, щоб в цій складній ситуації ключове відомство – Міністерство зовнішніх справ, – самоусунулося!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram