Якщо без лицемірства – то на марихуану, алкоголь і тютюнові вироби мали б поширюватися приблизно ті самі правила.

Усі три, звісно, шкідливі, й усі три – скажемо так, не героїн. Тому. Якщо суворі обмеження – то на всі три речовини подібно. Якщо дозволяти вживати, але непублічно – то для всіх схоже. Якщо публічно – те саме. Що ж бачить пересічний спостерігач натомість?

Алкоголь. Цього року боженька милував холодними ночами та щоденними дощами – а зазвичай десь якраз від травня на пішохідній зоні під вікнами щовечора й до глибокої ночі триває публічне "бухалово". Кожна друга лавочка перетворюється на столик для пляшок і закусі.

Поліція, судячи з масовості та тривалості бухання, на скарги щодо нічного шуму реагує приблизно так само бадьоро, як і на паркування на тротуарах. І не тому, що поліція в цей час десь далеко. Ні, у неї просто є пріоритети: єдиний раз, коли викликав я сам – приїхали швидко. Один бухий тягнув іншого під пахви, а тоді кинув під моїми вікнами й раптом став бити ногами по голові, а лежачий кричати: "Помогите, убивают". Коли я процитував це операторці на 102, вона по-діловому запитала: "Ножів, вогнепалу не видно?" – і через дві хвилини приїхали зразу дві патрульні машини. Зрозумілі пріоритети: "помогти", щоб не "убивали". А просто публічне бухалово, яке всім навколо заважає? Тю.

Читайте також: Исследователи призывают продавать алкоголь по рецепту

Через бездіяльність поліції виникають фантазії про самоуправство: як мінімум, тримати на балконі запас наповнених водою презервативів і присилати "отвєтку" по шумних лавочках. Але розумієш, що тобі ж дорожче може обійтися – тому лежиш і зціпивши зуби пробуєш заснути під бухий галдьож.

Тютюн. Сусідня будівля – школа. Судячи з натовпів підлітків під будинком і за гаражами упродовж дня, для неповнолітньої школоти отримати доступ до сигарет – зовсім не проблема.

Можна було б і промовчати про те, скільки разів щодня ти дихаєш чужими димами на тротуарах. А у вейперів узагалі, схоже, прийнято "виябуватися": чим більшу хмару випустиш, тим ти "кручє". І якщо в нього не дим, а пара з ароматом ванілі, то клятий вейперюга, схоже, вважає, що іншим від цього приємно проходити крізь його хмару та дихати його пахучими вторяками.

Бодай на зупинках транспорту, де скупчення людей, чи в підземних переходах курити після заборони більше не вважається нормальним – і на тім спасибі.

Звісно, обмеження й заборони не є гарантією повної зміни поведінки. Вертаюсь ото з малим із дитсадка, і тут на першому поверсі з ліфта виходить п’яний (до речі) із запаленою сигаретою в зубах. Я йому, не при дитині буде сказано: "Вашу ж мать! Як я тепер із малим повинен у ліфт зайти?" – "Ой, извините, об этом-то я и не подумал".

Але, принаймні, курячи в ліфті чи на зупинці – він (чи вона) вже не вважатиме себе в повному праві.

Конопля. У нас на районі є лісопарк. І от гуляєш ти, наприклад, із собакою далекими стежками, вигулькуєш із-за кущів – і від тебе сахаються. Кілька гопників на кортах сидять навколо пластикового "водного бульбулятора" – видно, у них так мало коноплі, що не вистачає покурити в менш принизливий спосіб. Вони, до речі, потім той пластик так і залишили посеред зелені, гади.

А потім ти йдеш зі старшим малим, який уже навчився читати, зі школи й мусиш йому пояснювати, що значить напис "шиш клад" на стіні будинку. І що значить напис на тій-такі стіні, нижче, у відповідь: "убей закладочника". (Звісно, так продають не тільки коноплю – це тема окрема).

Так от. Ідемо ми ото з дружиною пляжем у Польщі, біля Гданську, і мучимося. Чому ж так цивільненько? Що ж відрізняється? Усі кидають фрізбі, чи там зміїв пускають, чи просто собі ходять. А-а-а! Ніхто не бухає! Чому? Ми ж то знаємо статистику, що браття-поляки п’ють приблизно стільки ж, скільки й дорогі співвітчизники. Потім виявилося, що просто-на-просто не дозволено бухати прямо на пляжі (не те що в нас: бахнув біля шашличка – і прямо в воду плюсь!). Звісно, пояснюють нам польські друзі, все одно маргінали чи там студіки п’ють у парках, і поліція заплющує на це очі, а ганяє лише коли дуже вже шумлять – але принаймні це перестало бути масовим. Бо вже почуваються не гер-р-р-роями, "настоящими мужчинами", гей, слов’яне, які здатні всіх перепити й гор-р-р-ри звернути – а бухаріками, які ще й мусять никатися на випадок поліції.

Натомість. Із новин якось не видно, щоб у Нідерландах або Канаді стався обвал економіки, бо після легалізації марихуани всі цілими днями укурені та не хочуть працювати – чи щоб ці країни занурились у хаос злочинності та масової дегенерації населення. Звісно, я й особисто знаю двох або трьох "укурків", які не можуть із дому вийти без того, щоб "дунути" – і виглядає це так само жалюгідно, як і алкоголізм. Але міркувати слід соціологічно, а не на основі "был у нас в казарме один случай".

Нічого не стверджуючи наперед, можна запропонувати нашим законодавцям діяти на основі досліджень, а не традицій. Не тільки навіть медичних – ну там, що спричиняє вищу смертність. Можна запитати також у поліції, наприклад: у вас більше викликів через п’яне сімейне насильство чи через накурене? Хай навіть не в абсолютному плані, а на душу бухого чи накуреного населення. Чи запитати у лікарів швидкої допомоги: вам частіше доводиться зашивати голови після п’яних бійок чи після накурених? (Особисто я ніколи не чув про бійку під дією коноплі, але, мабуть, усяке буває). Чи в рятувальників: кого частіше доводиться виймати мертвими чи, якщо пощастить, іще напівживими з води? Ну чи у військових хоч на фронті, хоч у тилу: більше проблем через "укурків" чи через "аватарів"?

Читайте також: Поскаржся на "закладку": як українці об'єднуються проти вуличних наркотиків

(Зараз почнуть казати, що автор просто сам "укурок". Якщо кому цікаво, автор у теорії взагалі радикальний ЗОЖник, який навіть власною залежністю від цукру дратується (а от від кави – ні). На практиці ж автор може раз на місяць і на сигарету зірватися, і косяк із кимось на пару викурити, і пива випити. Річ не в тім – автор прихильник live and let live. Щоби люди намагалися не заважати одне одному. Наприклад, спати, бл*. Своїм шумом…

Якось я запитав у друга молодої людини, яка на хвилі Майдану стала частиною влади: а чому досі ніхто не пробує бодай декриміналізувати ту нещасну марихуану? Він каже: "А всі за свої рейтинги трусяться". Це ж потім не відмиєшся. (До речі, недавно принаймні внесли законопроект про легалізацію медичного використання препаратів із канабісом, в основному як знеболювального – це вже щось).

Гаразд. Я прекрасно розумію, що депутати, наприклад, діють (м’яко кажучи) не тільки з об’єктивних інтересів суспільства, але також (м’яко кажучи) з думкою про власні задниці в депутатських кріслах. Ну добре-добре. Якщо рейтинги залежать від консервативного суспільства, котре поки не готове до послаблення правил щодо марихуани – тим часом принаймні симетрично можна посилити правила щодо тютюну й алкоголю. Наприклад, як у Польщі: дозволити бухати лише вдома чи там у барах, але не на лавочках і не на пляжах. Депутати зможуть прикриватися "громадським порядком", "українськими дітками", "здоров’ям нації" – чи будь-якими іншими лицемірними словами.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram