Ілюстрація – ТСН

Неспроможність арабських країн побудувати монолітну антиіранську коаліцію дає шанс Тегерану встояти у конфронтації з США.

Травень 2019 року виявився надзвичайно спекотним в регіоні Перської затоки. Вісьовою проблемою на поточному етапі виступає загроза прямого конфлікту між США та Іраном. Хоча 13-14 травня відбулися два інциденти, а саме атака на саудівські нафтові танкери в порту ОАЕ, а також удар безпілотниками по життєвоважливому для Саудівської Аравії нафтопроводу "Схід-Захід". Обидва інциденти об’єднує не лише їхня прив’язка до нафтового сектору Саудівського Королівства, а ще й причетність до них іранців.

У випадку з використанням дронів іранський слід виявляється у тому, що атака була здійснена єменськими повстанцями з угрупування "Ансар Аллах". Саме Тегеран надає їм фінансову та військову підтримку і використовує для постійного тиску на Ер-Ріяд. У 2017 році хусити зухвало запустили кілька ракет, що мали нанести шкоду Мецці та саудівській столиці, але були перехоплені королівською ППО. Кронпринц Мохаммад тоді обвинуватив Іран в "акті прямої воєнної агресії". Отже, іранці активно та різнобічно використовують своїх єменських протеже для підриву безпеки Саудівської Аравії.

Щодо епізоду з ушкодженням чотирьох нафтових танкерів біля узбережжя ОАЕ, 4 червня з’явилася інформація, що ізраїльський Моссад зібрав докази іранської причетності до "доволі приголомшливої операції коммандос". Джерела в ізраїльській розвідці зазначають, що мета Ірану полягала в нанесенні шкоди суднам без нанесення шкоди екіпажам, що на них перебували.

Читайте також: Катарська криза добігає кінця?

Планується, що найближчими днями США нададуть зібрані ізраїльською стороною докази на засіданні Ради Безпеки ООН. Це дуже актуально на тлі зростання напруженості в американо-іранських відносинах, бо Вашингтон має рішучий намір захистити безпеку свого саудівського союзника. Міністр енергетики Саудівської Аравії Халід аль-Фаліх назвав диверсію, що сталася, "замахом на свободу судноплавства та енергетичної безпеки".

США дуже гостро на це реагують та нарощують військову присутність в регіоні Перської затоки. З 18 травня кораблі 5-го флоту США (базується у Манамі, Бахрейн) та їхні арабські союзники розпочали спільне "розширене патрулювання" акваторії Перської затоки та посилили координацію зусиль, спрямовану на підтримку регіонального військово-морського співробітництва та забезпечення безпеки на морі. До Перської затоки увійшли есмінці McFaul та Gonzales, кожен з яких може нести по 56 крилатих ракет Tomahawk (дальність дії – 1600 км). З континентальної часини США були перекинуті 4 стратегічних бомбардувальники Б-52Н.

Пізніше стало відомо, що у Вашингтоні обговорюються плани відправки додаткових 10 тисяч військових на Близький Схід. Державний секретар США Майк Помпео наголосив: Вашингтон продовжить стримувати "злоякісну політику" Ірану доти, там не зрозуміють, що найкращим виходом з ситуації є поведінка, яка притаманна "нормальній державі". Аби підкріпити слова провідного американського дипломата, до Перської затоки вирушила авіаносна ударна група ВМС США на чолі з авіаносцем Abraham Lincoln у супроводі ракетного крейсера Leytr gulf, есмінців Bainbridge, Mason, Nitze, а також дві ударні субмарини, оснащені крилатими ракетами Tomahawk.

Зараз ця авіаносна група лишається поза межами Перської затоки, проте всього у 200 милях від оманського узбережжя. А це означає, що в разі зростання іранської загрози вона може бути дуже швидко перекинута до морського узбережжя Ірану.

Загалом поточна гостра криза в американо-іранських відносинах є лише частиною комплексу попередніх проявів зіткнення інтересів двох гравців. США ведуть проти Тегерана війну на кількох фронтах: санкційна війна паралізує сектор іранського нафтовидобутку. Це сталося після того, як в 2018 року Вашингтон вийшов із Спільного всеохоплювального плану дій щодо іранської ядерної програми. Окрім того, іранців обвинувачують у підтримці екстремістських рухів на Близькому Сході – у квітні цього року Корпус вартових ісламської революції був визнаний США терористичною організацією. Також перси непокоять розробкою власної ракетної програми, що несе неабияку загрозу стратегічним союзникам американців в особі Ізраїлю та Саудівської Аравії.

Перед обличчям наростання демонстративної агресивності Ірану, що намагається у будь-який спосіб захистити свій суверенітет шляхом послаблення країн-опонентів, спостерігається консолідація позицій арабських країн. І навіть більше: налагодження діалогу між арабами та Ізраїлем. У своєму виступі 13 травня голова ізраїльського уряду Беньямін Нетаньягу підкреслив: "Арабські країни більше не вбачають у Ізраїлі ворога, навпаки вбачають у ньому незамінного союзника в протидії іранській агресії". Сунітський світ та ізраїльська держава крокують до формування неформального союзу вже у близькому майбутньому.

Цьому закономірно передує процес консолідації самих арабських сунітських країн, між якими наявні значні суперечності. Найбільш гострий антагонізм відчувається по лінії відносин Саудівська Аравія – Катар. 5 червня 2019 року минає два роки від початку ізоляції Катару з боку "арабської четвірки" (КСА, ОАЕ, Єгипет та Бахрейн). Проте, з огляду на значні фінансові резерви та малу кількість населення, "блокадний Катар" може триматися ще достатньо довго, не поступаючись своїм суверенітетом на користь зовнішніх акторів, що висунули йому ультиматум.

Усвідомлюючи це status quo, король Саудівської Аравії Сальман вирішив здійснити жест доброї волі та запросив свого катарського колегу, еміра Таміма до участі в трьох форумах найвищого рівня. Мова йде позачергові екстрені саміти Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ) та Ліги арабських держав (ЛАД), а також у XIV черговому саміті Організації ісламського співробітництва (ОІС), що приурочений до 50-ї річниці її створення. Тож Мекка, що вважається духовним центром ісламу, наприкінці травня дійсно стала ще й дипломатичним центром усього мусульманського світу.

І хоча сам емір Катару Тамім на саудівську землю не прибув, інтереси катарців представляв прем’єр-міністр та голова МВС Катару шейх Абдалла бін Насер Халіфа Аль Тані. В його місію входило завдання згладжування гострих кутів у відносинах між КСА та еміратом. Як зазначив речник МЗС Катару Лулва аль-Хатер, "труднощі, що стоять перед регіоном та загострення регіональної ситуації, вимагають мудрості та відповідальності країн регіону для досягнення колективної безпеки та вищих інтересів народів".

30 травня під егідою Саудівської Аравії спочатку у вузькому колі 6 держав-учасників РСАДПЗ, а пізніше у розширеному форматі 21 учасника ЛАД відбулися консульації щодо гарячих тем. Обговоривши питання загострення безпекової ситуації та зростання іранської загрози безпеці арабського світу через перманентне втручання Тегерану у внутрішньоарабські справи шляхом підтримки організацій та угрупувань, що ведуть підривну діяльність, араби змогли продемонструвати хоча би позірну єдність та готовність до рішучих дій.

У заключному комюніке саміту РСАДПЗ міститься заклик до світової спільноти завадити Ірану отримати ядерний потенціал та рішуче виступити проти дій іранського режиму, зокрема шляхом колективних заходів арабських монархій з стабілізації ситуації в Перській затоці. Араби закликали Тегеран проявити мудрість і припинити розпалювання міжрелігійних конфліктів, дотримуватися міжнародних конвенцій і з повагою ставитися до суверенітету іноземних країн.

Травневі диверсії проти комерційних суден в ОАЕ та атака БПЛА на саудівський нафтопровід з боку проіранських хуситів отримали категоричний осуд. Ер-Ріяд прямо звинуватив у цих підривних акціях Тегеран. Голова саудівського МЗС Ібрагім аль-Ассаф при цьому зазначив: "У держав-членів РСАДПЗ є сильне бажання досягти миру та співпрацювати з Іраном, але Іран повинен припинити підтримку терористичної діяльності в країнах регіону та стати суміжною країною, що живе духом співробітництва".

Арабські еліти під цими тезами маскують свої вимоги іранцям: припинити фінансування та постачання зброї руху "Ансар Аллах" в Ємені, бойовикам "Хезболли" в Лівані та Сирії, шиїтському підпіллю на Бахрейні та в Саудівській Аравії. Також араби дали карт-бланш світовому співтовариству, головним чином США, у захисті їхніх інтересів від наростальної ракетної та ядерної іранської загрози.

На саміті ЛАД арабські країни в розширеному колі висловили свою солідарність з Саудівською Аравією та ОАЕ в їхній протидії Ірану, засудивши усі останні диверсії, що були названі "нападами" та підтримали вжиття усіх заходів для захисту їхньої території. В підсумковій заяві саміту ЛАД міститься чітке посилання на засудження "іранської агресії" та його "втручання" у справи арабів.

Генеральний секретар ЛАД Ахмед Абуль Гейт, який очолює організацію з 2016 року, заявив, що "екстрений саміт ЛАД закликає Іран переосмислити свою роль в регіоні". Проте арабський антиіранський моноліт виявився нецілісним, бо Ірак несподівано не виказав одностайності з іншими арабськими партнерами та відмовився підписати підсумкову заяву. Президент Іраку Бархам Ахмед Салех зазначив, що Іран також є мусульманською країною, а також є сусідом Іраку, відповідно, безпека та стабільність Ірану відповідає інтересам мусульманських країн та арабських держав.

Дійсно, навіть сама Саудівська Аравія визнає, що не хоче нової війни у Затоці. Зокрема державний міністр із закордонних справ Адель аль-Джубейр заявив: "Війна була би шкідлива для усіх в регіоні, і ми хочемо її уникнути у будь-яку ціну". Але він вказує, що Іран повинен виявити стриманість, якщо дійсно прагне нормалізувати ситуацію. Проте іранське керівництво, схоже, не дуже дослухається до думки арабів.

Речник МЗС Ірану Аббас Мусаві, коментуючи перебіг мекканських самітів піддав критиці Саудівську Аравію, що на його думку "продовжує створювати розкол між мусульманськими країнами та в середині регіону". Традиційно на посилення позиції Ірану висловився МЗС Сирії, яка виступила з осудом антиіранської позиції арабських побратимів.

За кілька днів після мекканських самітів, в переддень другої річниці початку катарської блокади, офіційна Доха заявила, що змінює свою позицію відносно рішень обох самітів та відкликає свою підтримку їм. Пославшись на те, що підсумкові документи самітів були готові заздалегідь і з ними не консультувалися. У свою чергу Адель аль-Джубейр заявив, що в усталеній дипломатичній практиці країни, що беруть участь в міжнародних заходах, саме на них заявляють про свої позиції, а не після їхнього завершення.

Читайте также: Reuters: США рассчитывают на поддержку России в отношении Ирана

Таким чином Катар знову намагається тиснути на Ер-Ріяд, аби пом’якшити блокадні заходи, навіть кидаючи виклик позиції саудитів та США по Ірану. У Бахрейні також здивувалися неконструктивній поведінці катарців, яка є несумісною із рівнем значущості події, в якій вони брали участь. Та й іранці теж не сидять склавши руки: голова іранського МЗС Мохаммад Джавад Заріф запропонував країнам Перської затоки укласти Пакт про ненапад, встановивши збалансовані відносини з усіма узбережними країнами. При цьому Іран буде боронити себе від будь-якої агресії: і військової, і економічної. Уряди Іраку, Оману та Пакистану певною мірою дослуховуються до пропозицій Тегерану, Катар поки не визначився щодо цієї пропозиції.

Яким є головний підсумок мекканських екстрених самітів? Наразі Саудівській Аравії, США та Ізраїлю не вдається сформувати цілісну та одностайну позицію щодо Ірану. У підсумку, Вашингтон поки не має 100% червоного світла для вжиття радикальних заходів щодо трансформації чи іранської поведінки, чи навіть усього іранського уряду.

Насамкінець хотілося б згадати й рішення саміту ОІС, що відбувся в Мецці 31 травня. Тут основними темами порядку денного були палестинська проблема в світлі підготовки "угоди століття", ситуація в сирійській провінції Ідліб, безпекові проблеми в Лівії та Ємені, поточні народні революції в Алжирі та Судані й проблеми протидії ісламофобії та захист мусульманських меншин. Найголовніша теза зустрічі – це продовження подальшої принципової підтримки палестинського народу у досягненні його невід’ємних національних прав, включно з правом на самовизначення та створення суверенної палестинської держави в кордонах 1967 року зі столицею в Єрусалимі. Щодо Ірану, то критика ОІС була поміркованою і лише засудила самі факти диверсії  проти танкерів в ОАЕ та нападів на саудівський трубопровід без прямої вказівки на їхнього організатора.

Арабський та мусульманський світ лишається поділеним та розколотим, що дає шанс іранському режиму реалізовувати свої експансіоністські плани на Близькому Сході. Проте через накопичення внутрішніх проблем всередині самого Ірану під тиском санкційної блокади США ця політична стратегія Тегерана не виглядає переможною навіть у середньостроковій перспективі. І це дає надію на те, що нової війни у Перській затоці не буде – принаймні в осяжному майбутньому. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram