Колись, ще в дитинстві, читав фантастичне оповідання про чувака, якого закинули на безлюдну планету, й там була ядерна бомба із таймером на годину. ЇЇ нереально було деактивувати, лише була кнопка, яка обнулювала таймер і вертала його на початок відліку.

Читайте також: Темне майбутнє: наша перевага над світом

Чувак навчився жити в межах цього таймера, поділив своє життя на години, спав рівно по 59 хвилин і не відходив далі, ніж аби можна було повернутись назад і натиснути кнопку на початок. Він повністю облаштував свій побут і ритми свого життя під цю бомбу. Вона стала для цього чоловіка основоположною причиною всього, центром його всесвіту. 

Він прожив так декілька десятків років і зрештою дуже сильно втомився. Доведений до апатії та повного збайдужіння, змирився з неминучим і величезним зусиллям волі, опираючись стійким, сформованим за десятиріччя рефлексам, примусив себе не натискати кнопку. Завершити це все нарешті. Таймер добіг години, клацнув і зупинився. І нічого не відбулось. Бомба була неробочою. Не вибухнула.

Читайте також: Помиляйся краще: невдача – одна з характеристик доби

Іноді в житті ми дуже боїмося різного роду розвитків подій і прогнозованих нами наслідків. Лякаємось краху й руйнацій і тому перебудовуємо своє життя, спимо погано й по годині. Натискаємо різні кнопки. Аби лиш вберегтися від вибуху.

Але бомби, котрих ми так боїмося, можуть виявитись просто заіржавілими залізяками.

І не вибухати.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram