Стримана доброзичливість – цими двома словами можна було б охарактеризувати Макрона на спільній прес-конференції із Зеленським, якби не кілька деталей, пише для "Тижня" Алла Лазарева

Про жодну приховану іронію не йдеться. Макрон був – сама гостинність, привітність і врівноваженість. Спічрайтери підготували французькому лідерові добре продуману промову, що почалася згадкою про Анну Київську та "взаємини, що започаткувалися в ХІ столітті". Бальзам на душу українській стороні, адже Росія активно зазіхає і на ту королеву, й загалом на всю спадщину Київської Русі. Тут би українцям і розслабитися.

За роки української незалежності Париж нарешті виховав покоління радників, що добре знаються на тонкощах української сентиментальності. Врешті дипломатична майстерність – це насамперед уміння красиво загорнути політичне послання, що просуває, звичайно ж, власні інтереси, а не ті задумки, з якими навідалися гості. Часом, щоправда, інтереси сторін переговорів збігаються. Але дипломатичні ідилії – це виняток із правила. Об’єктивна реальність підштовхує до констатації, що інтереси в переговірників різні. Той, хто краще скористається вразливістю співрозмовника, й візьме гору.

Першим знаком недостатньої відкритості французької сторони був формат прес-конференції, яку обмежили двома запитаннями, що їх мусили узгодити між собою "табори" українських і французьких журналістів. Команда Макрона останнім часом полюбила таке контрольоване спілкування, що не має багато спільного з демократичністю. Мило усміхаючись, французький президент убезпечився від сюрпризів і неприємних дискусій, до яких не бракує приводів. Одна з таких тем – досить контроверсійна позиція Парижа щодо відновлення повноправного членства Росії в Парламентській асамблеї Ради Європи.

Читайте також: Будь-яка відмова від санкційного тиску на РФ може призвести до лихих наслідків

"Ми підтримуємо режим санкцій, – запевнив присутніх французький президент. – Але ми вважаємо, що Росія з Ради Європи виходити не мусить. Це позбавить громадян РФ можливості звертатися до Європейського суду з прав людини та зробить їх іще вразливішими. Ми не можемо покинути напризволяще народ Росії".

Що не кажи, а дбати про народ політики обожнюють. Промовцям ця нехитра вправа вдається тим краще, чим далі мешкає той гноблений народ від власних кордонів. Нащо перейматися такими дрібницями, як російський закон, що визнає пріоритет національного законодавства над міжнародним, коли більшість країн світу робить із точністю до навпаки!  Кремль не приховує, що не збирається виконувати вердиктів ЄСПЛ, і французи не мають щодо цього жодних іллюзій. Але ж прямо не скажеш, що шкода втратити бюджетний внесок Російської Федерації до ПАРЄ!

Спільна прес-конференція із Зеленським ідеально придалася в часі, в перспективі чергової сесії Парламентської ассамблеї РЄ. Перетворивши журналістів у напівстатистів, та напевне сподіваючись на недосвіченість Зеленського, Макрон озвучив французьку позицію щодо членства РФ, що видається більше меркантильною, ніж шляхетною. Наголос на тому, як він радий готовності Зеленського "посприяти закінченню війни" – тому зайве свідчення.

Показово, що саме із фрагментом прес-конференції про мир на Донбасі виникли симптоматичні непорозуміння, які найпростіше списати на "особливості перекладу". "Я не казав про нашу готовність вести діалог із сепаратистами", – виправив Макрона Зеленський. І почув у відповідь: "Я казав про вашу готовність простягти руку населенню, яке живе на окупованих територіях".

Втім, якщо ознайомитися з депешею агентства France Press, що з’явилася після прес-конференції, легко пересвідчитися, що заготовка Макрона була саме такою, як прописано у прямій мові французького президента. Йдеться про "сепаратистську зону" та її населення.

Читайте також: Зеленський має зрозуміти, що війна з Росією може тривати без кінця

Відразу після президентських виборів в Україні російські пранкери, схоже, дійсно додзвонилися до Макрона, нібито від Зеленського – надто схожий голос лунав у записі. Попри те, що Єлисейський палац не став факт розмови "ані підтверджувати, ані спростовувати", є сенс згадати, що було сказано "голосом, дуже схожим на голос президента Франції". Він, власне, озвучив мрію "якнайшвидше покінчити" з війною на Донбасі. Але як покінчити, коли країна-агресорка нічого подібного робити не збирається?

Мабуть, у Парижі покладають надію або на готовність Зеленського піти на значні поступки нападникові, або – на недосвіченість нового лідера, що потенційно створює можливості його обіграти, навіть якби він залишався на стійких проукраїнських позиціях. Ця гіпотеза дозволяє пояснити нібито обмовку Макрона про "простягнути сепаратистам руку" як пробну кулю, що його, на щастя, не завагався відбити Зеленський.

Те, що частина не лише французьких, але загалом західних політиків сплять і бачать, як би залишити Україну сам на сам із Росією, загарбниками, Донбасом, Кримом і всіма іншими проблемами, не є секретом. Ці настрої успішно підігріває російське лоббі, що активно співпрацює із зацікавленими в російському ринку потужними бізнесовими колами. Виштовхати Україну на прямі перемовини з фейковими "республіками" – стало б чудовим приводом, щоб поховати і нормандський формат, і часткову західну співвідповідальність за події на українському Сході та в Криму. Наскільки свідомо підказує Макрон Зеленському цей слизький шлях, або ж він дійсно обмовився, – не суть справи. Відповідні настрої витають у повітрі. Дуже важливо не потрапити до пастки.

"Я думаю, що це початок красивої дружби!" – приязно заусміхався до Зеленського Макрон, цитуючи голлівудського актора Гамфрі Богарта. Але велика політика – не фільм "Касабланка", там нема дружби. Є інтереси різних гравців, що переважно не збігаються, а часто й суперечать один одному. Майстерність політика – це насамперед уміння не давати усім охочим можливості користатися із власних слабкостей.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram