Серед безлічі факторів і обставин, що обумовлюють майбутнє будь-якої держави, найвпливовішими можна вважати ті, які безпосередньо пов’язані із трудовою зайнятістю. Жодні політичні, технологічні, соціальні чи економічні завдання не можуть бути реалізовані у довготривалій перспективі без залучення трудового потенціалу населення, яке завжди виступає носієм найпрогресивнішого людського капіталу, сформованого в системі освіти, сімейного виховання та суспільної взаємодії.

Необхідно пам’ятати, що неефективне управління зайнятістю протягом більш-менш тривалого періоду, може призвести до загальної соціально-економічної та суспільно-політичної кризи у недалекому майбутньому, коли саме від цього прошарку працездатних осіб буде залежати і трудове виховання прийдешніх поколінь, і забезпечення життєдіяльності непрацюючого населення.

Тому від того, наскільки ефективно буде розв’язано проблеми працевлаштування, сьогодні залежатиме і майбутнє України в цілому.

Читайте також: ФОП і податки: які лишилися проблеми?

Сьогодні роботодавці зустрічаються з неабиякими труднощами в процесі пошуку гідного кандидата на працевлаштування. З другого боку, гострою є проблема підвищення фахового досвіду, оскільки професії стрімко розвиваються і потребують від виконавців все нові і нові навички. Роботодавці здебільшого ще не готові витрачати час і кошти на перенавчання під свої запити «дипломованих» спеціалістів. Підтримувати фаховість – здебільшого лягає на самовдосконалення.

Так, проблеми, коли роботодавці мають буквально стояти в черзі за кожною більш-менш освіченою людиною, обумовлюються, в тому числі, і невідповідністю освітніх програм потребам бізнесу. Проте, як освіті наздогнати і задовольнити такі мінливі потреби бізнесу? Відповідь напрошується сама собою – система освіти має бути гнучкою та адаптивною, орієнтованою на ринок праці, і передусім – забезпечити більш якісний продукт підвищення кваліфікації або перекваліфікації спеціалістів, враховуючи вимоги ринку.

В Україні склалась негативна ситуація з масовим відтоком працездатного населення закордон. При цьому ми маємо відтік закордон як некваліфікованого так і кваліфікованого персоналу. Найбільш вагомими причинами є низька заробітна платня та жорстка прив’язка кваліфікованих працівників до підприємств. Ці проблеми можна вирішити за рахунок часткової зайнятості працівників, коли роботодавець може купувати у працівника не всі робочі години на місяць, а лише частину робочих годин, а працівник буде мати можливість продати свої робочі години іншому роботодавцю.

Такий відкритий продаж робочих годин призведе до значного підняття оплати праці кваліфікованих працівників та зробить отримання кваліфікаційного зростання в Україні ще більш привабливим. Піонерами в покупці годин стала галузь IT, але вони здійснюють цей процес через контрактування проектів з малими групами розробників. Ця галузь перша почала впроваджувати високопродуктивну систему управління – управління проектами та процесами. Впровадження управління проектами та процесами в інших галузях призведе до значного зростання продуктивності праці і значного підвищення конкурентноздатності економіки в цілому.

Читайте також: На заробітки за кордон. Як краще підготуватися?

Важливою проблемою в трудових відносинах між роботодавцем і найманим працівником на даний час є легалізація зайнятості населення. Як свідчить практика, багато роботодавців (в основному це малий та середній бізнес) не укладають трудові договори з найманими працівниками.

Громадяни погоджуються на будь-які умови роботодавця, при цьому втрачають можливість користування державними гарантіями. Ухиляючись від оформлення трудових відносин з найманими працівниками, роботодавець позбавляє їх права на основну та додаткову відпустки, на оплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, на дотримання встановленої законодавством норми тривалості робочого часу, на допомогу по безробіттю, на гарантії за колективним договором, на соціальне страхування та пенсійне забезпечення.

Вирішити дану проблему допоможе механізм персоналізованої сплати податків, коли заробітна плата буде нараховуватись працівнику персонально з кількох джерел, а сплата податків буде прирівняна до оплати комунальних платежів – ритмічно та автоматизовано і здійснюватиметься автоматизовано безпосередньо працівниками з власного «кабінету» на сайті державної фіскальної служби.

При цьому працівник буде бачити суму податків, яку він самостійно сплачує до фіскальної служби та зможе реально оцінювати свою працю. Це також підвищить цінність кваліфікованої праці та напряму вплине на зростання престижності отримання нових кваліфікацій та зростання продуктивності праці.

Підбиваючи підсумки можемо стверджувати, що «часткова зайнятість» як соціально-правова категорія – це реалізація природного права людини на працю, яка є вільно обраною, не заборонена законом, забезпечує можливість отримання заробітку (прибутку), відповідає потребі самоствердження та задовольняє духовні запити, тобто є бажаною, що, у свою чергу, гарантується і охороняється державою.

Враховуючи вищевикладене вважаємо, що правове забезпечення неповної зайнятості потребує удосконалення з метою належної реалізації права на працю.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram