Старі, майже вічні, думки, які б хай колись перестали бути вічними...

Наша Революція зробила за короткий термін те, що міняється за час значно довший. 

Дуже, дуже багато людей раптом зрозуміли, що в них є одна Батьківщина, як лише одними можуть бути мама й тато. І що вони – її діти, вже звиняйте за простоту порівняння. 

І кожен захотів якось це показати, бо так довго не знав, як це зробити. 

Я свідомо зараз – не про фантастичний, справжній, патріотизм воїнів, волонтерів та медиків. Це така тема, якої мені десь соромно торкатися побіжно. Бо вони на "побіжно" не заслуговують.

Я трохи про інше.

Читайте також: Молодь не знає правди про російсько-українську війну

Тисячі почали одягати вишиванки, на сумках прив’язані синьо-жовті стрічки, у машинах – прапорці, на машинах – спеціальні автомобільні вишиванки, одяг часто став складатися з двох головних кольорів, вітрини прикрашені 'правильно', кардинально і в кращий бік помінялася концепція масових свят, фешн-покази зарясніли автентикою нашою, мільйони нарешті вивчили перший куплет гімну своєї країни, українські бренди стали бажаними, традиційно російськомовні футбольні вболівальники радісно скандують "Україна понад усе", багато хто з подивом дізнався, що в світі купа культових українців типу Енді Ворхола чи Сікорського, чи Архипенка, чи Шаргея-Кондратюка, чия геніальність зробила, наприклад, можливим політ людини на Місяць. 

Вже багато хто з нас переборов почуття ніяковості, одягаючи вишиванку, хтось розуміє, що в національному конкурсі краще робити ставку на українську пісню, бо вона йому допоможе втримати свій стержень, хтось переходить виключно на внутрішні бренди, хтось починає активно подорожувати своєю країною, впадаючи в хороший шок від відкритттів. 

І лише одна українська мова стоїть трохи собі збоку, красива, інтелігентна, розумна, делікатна, скромна, шляхетна, що там казати, королева. 

І я думаю, може тому, що вона, наша мова, ось така, багато хто просто соромиться до неї наближатися. 

Чи є в вашому оточенні люди, які під впливом наших, без перебільшення, історичних подій перейшли на українську мову? 

Чи зробили вони крок вперед для своїх дітей, теперішніх чи майбутніх. Щоб у дітей у світі завжди була нормальна самоповага і самоіндентифікація – хто вони і звідки?

Чи зрозуміли вони, у якому гетто жили україномовні ще зовсім нещодавно і це все відбувалося поряд з ними, але вони не помічали цієї несправедливості?

Читайте також: Українська мова: виплекана словами поетів, гнана і заборонена, але жива і незнищенна

Я думаю, що це було б дуже круто. 
Саме українська мова стала б захисним і рятівним колом для всієї країни. 

А всередині цього кола були б у затишку та безпеці і всіляка інша, і російська, і вишиванки, і пісні, і бренди, і успішний бізнес, і географія. 

Це – найміцніший кордон.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram