Левко Лук'яненко

"В 1991-му всі пропонували прийняти якісь закони, але то були б закони УРСР, а я встав і кажу: "Давайте зробимо щось більше. Давайте приймемо незалежність України". Це була надзвичайна можливість, а можливості не можна втрачати".

"Одне слово може вирішити все".

"Всі сказали: "Левко, пиши Акт про проголошення незалежності України". Добре, що у мене з собою був зошит".

"У великих справах потрібна кмітливість. Я відразу зрозумів, що Акт проголошення незалежності має бути дуже коротким. Бо єдине, що в ньому важливе – слово "незалежність". Якби ми написали довгий документ, Верховна Рада б його ніколи не прийняла одразу, а почала розглядати і ми б втратили свій шанс".

"Зараз війна робить з народу націю".

"Україну всі розуміють по-різному. Для когось це територія. Територія для своїх інтересів. А для когось – це душа. Час визначитися нам усім".

"Чоловіка, який продав мені хату в Хотові, почало переслідувати КДБ, бо я ж дисидент і не міг жити від Києва ближче ніж за 100 кілометрів. Але він не піддався і не злякався. Мене завжди дивувало, як люди можуть всього боятися, а потім вирішити – все, з нас досить і віднайти хоробрість".

"З усіх шляхів я обрав шлях боротьби".

Читайте також: Площу Льва Толстого у Києві хочуть перейменують на честь Левка Лук'яненка

"Працювати треба постійно. У мене вже немає сил, то я пишу книжки. Дитино, я тобі вже подарував свої книжки?"

"24 серпня 1991 року ми всі обнімалися, потім мене качали на руках, а я постійно подумав, якби моє життя закінчилось би прямо зараз, я б знав, що прожив його не марно".

"Ні в якому разі не спиняйтеся! Не дозволяйте собі ніякого розчарування. Маєте розуміти, що наш шлях тільки розпочався".

"Своїм прикладом я хотів пробудити в людях сміливість".

"Йти вперед потрібно з гідністю".

(Левко Лук’яненко (колишній політв'язень, дисидент і екс-депутат ВР) помер 7 липня 2018 року на 89 році життя після тривалої хвороби – Ред.)

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram