4 липня в "Укрінформі" відбулася друга з чотирьох публічних дискусій представників політичних партій за участю експертів громадської ініціативи "Виборча Рада UA" та "Реанімаційного пакету реформ". Ці дискусії мають на меті ознайомити виборців з баченням і стратегіями рейтингових політичних партій, а конкретно ця зустріч була присвячена економічній політиці. Виходячи з великого обсягу дискусії, буду публікувати її по частинах. Перша частина була присвячена податковій реформі, а ця друга частина – земельній реформі. Нижче подана стенограма з мінімальними редакційними правками.

Валерій Пекар (модератор): Питання стоїть таким чином: за яких умов ваша політична партія підтримує ринок сільськогосподарської землі? Хотілося би, щоб присутні тут представники говорили не від себе, а від своїх політичних партій, або якщо в політичної партії немає чіткої точки зору, спільної позиції, то так і говорити: партія не знає, що сказати, а я скажу від себе.

Галина Третьякова (партія "Слуга народу"): Ми готові підтримувати тільки тоді, коли будуть створені рівні умови доступу до такої землі. Тут може бути декілька механізмів, і ми будемо брати допомогу в експертів, так само як і по питанню приватизації. Ми налаштовані тут дослухатися, для того, щоб знаходити спільну мову. Чи мають тут бути іноземці, чи ні? От позиції повної ми на сьогоднішній день не маємо, нам потрібна допомога експертів.

Дмитро Романович (партія "Голос"): Є набір умов, які необхідно витримати для того, щоб це запустилося. По-перше, треба, якщо так глобально сказати, не увійти в ситуацію як в 1990-х з приватизацією, бо це дуже великий ризик і це велика травма насправді і соціальна і економічна. Тому дуже важливо, по-перше, якісне, антимонопольне законодавство, яке буде обмежувати створення феодальних наділів по областях чи по ОТГ на якомусь рівні. А по-друге, важливо мати підтримку фермерів у придбанні землі, і це буде дуже важливим моментом для створення ось цього сільського середнього класу і роботи з багаторічними насадженнями, і взагалі розвитку села, яке наразі занедбане. А по-третє, потрібно мати дуже чіткий графік зняття обмежень на володіння землею, точно не можна одразу робити повністю ліберальний ринок, в тому числі, щоб не створювалися феодальні наділи. Але гроші, я маю на увазі банківське кредитування, інвестиції, не підуть в сільське господарство, якщо земля не буде достатньо ліквідним товаром, або його будуть приймати під 10% вартості чи під мінімальну, тому треба мати дуже реалістичний, але дуже чіткий графік зняття обмежень, для того, щоб банки могли, інвестори могли орієнтуватися на те, як і коли будуть вкладати свої гроші в зрошення, багаторічні насадження і таке інше, в розвиток сільського господарства в цілому.

Читайте также: Передвиборча дискусія: партії окреслили власне бачення податкової політики

Ніна Южаніна (партія "Європейська солідарність"): Буду дуже коротко. Наше бачення – вільний ринок землі, тільки через прийняття глибокого законодавства, яке має напрацьовуватися спільно і обговорюватися дуже широко у суспільстві. Тому втрачений час, який ми зараз маємо, наздоганяємо обов'язково, і це є одне з основних завдань для парламентарів наступного скликання – напрацювання законодавства, яке б виключало всі шахрайства, про які зараз говорив "Голос" [мається на увазі партія "Голос"] і справді відкрило ринок землі в Україні.

Іван Мірошниченко (партія "Сила і честь"): Почну з матчастини. По-перше ми живемо в повному абсурді. У нас є власники – 7 мільйонів людей, мільйон померло, 400 тисяч незапитаних правонаступників, і ми нічого не пропонуємо нового. Абсурд в наступному: ми продовжуємо мораторій, критикуємо стан речей на селі і продовжуємо те, що до цього призвело – мораторій, не пропонуючи нічого нового, це перше. Друге: ринок є, ми всі знаємо, що він прихований, по моїм оцінкам, десь вже 3 мільйони гектарів вже руках через різні інструменти, можу їх перерахувати, але будемо економити час. І довели теж до абсурду: у нас виробник, фермер, який працює, він боїться власності на цю землю. Тобто 20 років працює, ти його запитуєш, чи ти хочеш ринок чи не хочеш? – ні не хочу. Дітям хочеш спадщину передати? – хочу, а як же ти можеш передати в спадщину? Тобто українця, в якого у генах є бути власником землі, настільки страхами загнали в цей абсурд, що він не хоче, працюючи там, бути власником. Чому? Страхи, а які страхи? Для нас дві принципові позиції, крім технічних питань, є кадастри, кордони, це все важливо, але два моменти найбільш важливі. Перше: ми можемо говорити за ринок, коли українець – власник ферми буде рівнозначним конкурентним покупцем, матиме такий самий доступ до грошей, до фінансів, як й інші, він має бути теж покупцем, ми не можемо відкрити ринок та запустити проти нього важковаговика. Він не витримає. Я це знаю, бо це моя сфера в значній частині попередньої роботи, тому наявність фінансів, інструментів, і він має бути рівним. Другий великий важливий аспект – мати альтернативу: не продати, а створити бізнес. В цьому парламенті ми багато чого не зробили, але що добре ми зробили – це ми почали впроваджувати законодавство по сімейних фермах та фермерських господарствах, тепер треба наповнювати, людям під землю треба гроші, в них є актив, їм не треба нічого просити. Ми говоримо з МВФ, Світовим Банком і так далі, вони всі кажуть: гарантії, страховки – нічого не треба, є актив – земля, ви або даєте гроші через іпотеку тим, хто на ній працює, як з квартирами, ми ж платимо оренду за пай? Так нехай платить банківський відсоток, але вже за свою землю. Тобто банальний банківський інструмент у нас не працює. Друге питання: власник паю, чому йому під пай не дати гроші? Хай побудує теплицю, займеться органікою, малою сироварнею, сири виробляє – він не буде ту кукурудзу вирощувати, бо він не буде конкурентний з більш технологічною фермою, але в нього є земля, він може взяти під неї гроші, це вже інше питання під які інструменти, і хай іде в сферу, їде з цього Києва, з супермаркета і повертається додому. Державна земля, важливий момент: наша позиція не продавати державну землю, а продавати права оренди на державну землю. Не передавати в оренду, а продавати на 15-25 років, тобто це вже момент певної капіталізації. Земля залишається в державній власності, але держава отримує гроші від бюджету. Куди ці гроші можуть піти? На той же розвиток сімейних ферм.

Читайте також: Втримати макроекономічну стабільність і пришвидшити ріст економіки: як цього досягти

А тепер моя точка зору, яка не співпадає, скажемо так, не визначена з точкою зору партії – це щодо іноземців. Я відкрито говорю товаровиробникам: зараз наша концепція – це виключно до українців юридичних осіб та фізичних осіб. Я вважаю, що після певних обставин, після того, як українцям буде наданий певний пріоритет на 5 років, 10 років, 7 років, це дискусія, все ж таки розглядати при значних обмеженнях допуск іноземців. Чому? Тому що це збільшення ліквідності, вартості, конкурентності землі, вже того актива, яким буде володіти українець. Я кажу фермерам: ви потім не дивуйтесь, що через 10 років ви вже володієте землею, але вона коштує 3 тисячі доларів, а не 30 тисяч, тому що нема ліквідності.

Сергій Марченко (партія "Українська стратегія Гройсмана"): Так, після Івана дуже важко щось додати, тому що більшого спеціаліста важко знайти. Але, я скажу позицію нашої політичної сили: в першу чергу, ми за впровадження ринку землі, але є певні обмеження. Ми за обмеження обсягом володіння для громадян України. І ми говоримо, що має бути передача фермерам у власність землі, яка є у постійному користуванні, і кредитування фермерів.

Сергій Соболєв (партія "Батьківщина"): Перше й ключове – це негайне законодавче регулювання запровадження ринку земель сільгосппризначення. Тобто без цього, я вважаю, ми найбільше й страждаємо. Друге – це запуск ринку сільгоспземель для фермерських господарств. Це, власне, законопроект, який згадував щойно пан Мірошниченко, який розроблявся в тому числі й фахівцями партії "Батьківщина" стосовно тих, хто володіє від 5 до 20 гектарів землі з повним правом викупу і відстрочкою викупу в приватну власність без будь-яких можливостей, які стосуються обмежень. Але саме від 5 до 20 гектарів з тими безпосередніми нормами, які закладені в законодавчій ініціативі. Наступне – податок на землю приватизованих і орендованих земель. Я вважаю, що ці ставки повинні різко відрізнятися, що буде стимулювати створення фермерських господарств – невеликих спочатку, а потім й більш потужних фермерських господарств. Четверте – це, без сумніву, питання продажу права на оренду земель державного фонду і, дуже важливо, нам треба негайно розібратися з землями аграрної Академії наук. Без цього ми будемо мати тотальну систему корупції, яка зараз процвітає серед великих латифундій, фермерських господарств, яких поставили зараз в умови, що кожен з них може потрапити під кримінальну відповідальність за фактично неврегульовану тіньову систему використання цих земель. І останнє, це, без сумніву, стимулювання експорту саме переробленої сільгосппродукції за різними ставками. Ми розуміємо, що це викличе черговий етап переговорів з Європейським Союзом у зв'язку з угодою, але, на мій погляд, ми повинні йти на дуже жорсткі речі, які стосуються максимального стимулювання експорту саме переробленої сільгосппродукції, що дасть можливість інвестицій і багатьох інших речей. І тут, я вважаю, треба йти на серйозні переговори з Європейським Союзом у зв'язку з угодою, яка підписана. Це приблизно аналог ситуації з лісом-кругляком, але це та ситуація, яка потребує дуже серйозних позицій держави в цих переговорах.

(Далі буде про силовиків в економіці.)

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram