Ілюстративне фото

Давайте розберемося, якими маршрутами найчастіше мандрують з "республіки" на літній відпочинок. Якщо є гроші.

Через Київ. Якщо немає заборони на виїзд, людина обирає найдешевшу за вартістю опцію. Безперечно, це все, що пов'язано з Україною. Тому найчастіше купують авіаквитки з Києва чи Харкова, до яких треба ще якось дістатися.

Будь-яка подорож через Україну починається зі старого мосту у Станиці Луганській, потім, на іншому березі сідають у автобус, далі на потяг, щоби дістатися до необхідного аеропорту.

До мосту ще треба пережити кілька годин у чергах і подолати кілька кілометрів пішки із речами. Я завжди дивуюся, коли бачу потім фото в Instagram у купальниках під пальмами та з коктейлями у руці – невже кілька днів тому ця людина пітніла та вкривалася чорним пилом, коли бігла тим мостом, аби встигнути на автобус?

А додайте до цього, що дорогою, особливо влітку, часто вмирають старенькі, а покійники часто "чекають" на спеціальний транспорт по пів дня просто на мосту.

Ще одна велика проблема – купівля проїзних документів. У "республіці" офіційно не купити квитків, для цього немає кас та карток, якими можна розрахуватися.

Читайте також: Блог із Луганська: як воно – бути школярем у "ЛНР"

Якщо людина купує квитки на потяг по Україні, як їх оплатити? Для цього потрібна діюча банківська картка із грошима. Якщо такого щастя немає, допоможуть численні комерційні центри, які за свій відсоток куплять квитки. Наскільки ж простіше ми жили раніше!

Тури в Україну поширені, але часто поїздку у справах вже називають відпочинком. Наприклад, поїхав за закордонним паспортом – і це вже тур.

"А я на морі". Найбільш бюджетний варіант морської відпустки з дітьми – це російський Єйськ. Усього чотири години – і Азовське море з розвиненою інфраструктурою і лінійкою цін на будь-який гаманець поряд. Але спокушають не ціни і не Азовське море, а саме розташування: коротка і безболісна дорога, якщо не виникне проблем на кордоні.

Наступний щабель – Крим. Саме півострів активно освоюють бюджетники за профспілковими путівками. Цікаво те, що при всій широті географії Кримського півострова, профспілка "республіки" направляє бюджетників на оздоровлення в єдине місце – приватний пансіонат "Лазурне", розташований в однойменному селищі.

Місце, скажімо так, дуже специфічне. Принаймні, "швидку" туди викликати не можна, щоб не "палити контору" і її власника. Їдуть за такими бюджетними путівками переважно пенсіонери – щасливі власники української та "республіканської" пенсій, які ще мають зарплату в школі, в якій молода людина без пенсійної підмоги працювати не погодиться.

Оплатити путівку безготівково "республіканцям" не можна ні в Криму, ні в континентальній частині України. Готівку треба везти з собою. Кримські банки не приймають картки "республіки".

Читайте також: Блог з Луганська: як луганчани реагують на видачу російських паспортів

Дістатися до Криму можна по-різному (автобусом, наприклад, до Ростова, а далі літаком), але їдуть всі завжди за однією схемою: автобусом до Криму. Це – майже доба дороги в умовах дуже відносного комфорту, як-от, старий і від цього з дефектами автобус, запах їжі, яку прямо там їдять пасажири, тіснота.

Але найгірше – численні перевірки: в "республіці", в Росії і перед Кримським мостом.

Ще варіант – Сочі. Але це вже ознака елітності і великих статків. Приятелі на травневі свята рушили туди. Їхня дитина жодного разу не бачила поїздів, трамваїв та літаків і "літала" від щастя біля кожного нового транспортного засобу.

А батьки відчули, наскільки обмежена їхня дитина у Луганську, якщо радіє поїзду у шість років. Багато хто з батьків звертає увагу, що їхні діти ще жодного разу не їздили потягами, навіть не бачили, бо у Луганську їх немає уже п'ять років.

Через Росію. Через Росію теж їздять. От мені, наприклад, треба було придбати квитки на поїзд з Ростова. Ніби і нічого складного. Але у мене немає тієї картки, яка б приймала гроші за квитки у межах Росії.

Можна рушити у Ростов та придбати квиток там у касі вокзалу. Але, уявіть, скільки я витрачу на це сил, грошей, часу. До речі, багато хто робить саме так. Поки людина дістанеться Ростова (гроші + 6 годин автобусом), квитки у касі зникають, бо люди-то їх купують онлайн. І знову велике питання, як підрахувати час так, аби чекати менше, при цьому не запізнитися?

Приятель якось розповідав, як летів на якийсь закордонний семінар з питань бізнесу. Через Україну. Підрахував час так, аби не запізнитися на літак. І вийшло, що він приїхав майже на добу раніше, яку і провів в аеропорту.

Читайте також: Блог з Луганська: Як ми рятувалися від лікування туберкульозу, якого немає

Інший знайомий розповідав, що не дуже зорієнтувався, коли планував маршрут, тож довелося взяти таксі з автовокзалу Ростова до аеропорту майже за ціною квитка на літак – таксисти прекрасно розуміли, що пасажир панікує.

Хоча багато хто вже навчився мандрувати і купує квитки через знайомих із банківськими картками або через комерційні центри. Як виявилося, це особлива навичка – вміти подорожувати з "республіки".

Принаймні я перед вибором квитків на офіційному сайту залізниці почувалася цілковитим дикуном, який взагалі вперше бачить розклад руху. Навички, на жаль, втрачаються з часом, якщо ними не користуватися.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram