Як люди швидкого, орієнтованого на зручність 21-го сторіччя, ми найчастіше обираємо ліфт. Кількість ліфтів в українській політиці зростає з кожними виборами.

У 2014 році БПП, Самопоміч та БЮТ відкрили двері своїх ліфтів для активістів Революції Гідності. Активісти, нові у політиці, не знайшли можливості ширшого об'єднання після Майдану і створення власного ліфту не сталось. Можливо, не повірили у свої сили щодо фандрейзингу і прийшли до Верховної Ради 2014 року у списках відоміших за них на той час політиків ще домайданного гартування. Так, перефразовуючи В’ячеслава Чорновола, "молоде вино нашої державності зайшло в діряві міхи старої системи", пише у своєму  блозі на сайті "Новое время" засновниця One Philosophy Group, співзасновниця УКМЦ Наталія Попович.

Активісти вірили, що роблять послугу іншим політикам, приєднуючись до їхніх списків. Політики домайданного гартування вірили, що відкривають дорогу до влади«молодим» на своїй репутації чи ресурсах.

Через соціальні ліфти цих партій 2014 року Україна отримала у Верховній раді багатьох учасників об'єднання Єврооптимісти – мені здавалось, що об'єднував їх не стільки європорядок денний, скільки їх "іншість". Більшість учасників об'єднання Єврооптимісти – лише 2 з 25 котрих будуть представлені у новому парламенті – у Верховній раді 2014 року скликання проявили себе як державники, як порядні люди, які здобули політичний досвід окремих партій, але не втратили себе, які, принаймні поки були у Раді, прагнули об'єднання, і ті, хто відстоювали інтереси країни.

Декотрим з них в якийсь момент стало некомфортно у соціальних ліфтах обраних партій. Сьогодні – вони взірець для нової когорти парламентарів.

Читайте також: "Тим, хто зараз прийде в парламент, порада: готуйтеся. Вас чекає ваше особисте пекло", – політконсультант

Парламенту 2019 року скликання не вистачатиме таких постмайданних активістів, як Світлана Заліщук, Ганна Гопко чи Мустафа Найєм, котрі справді спішили служити країні.

У 2019 році бачимо, наскільки ефективною крім звичних партій, виявилась технологія соціального ліфта у виконанні нових – "Слуги народу" і, меншою мірою, "Голосу". "Голос" за дуже коротку кампанію на відомості свого лідера все ж зміг перетнути бар'єр. "Слуга народу" провів до парламенту взагалі безпрецедентну кількість кандидатів.

Виглядає, що технологія ліфту українцям подобається все більше. Тепер її поширюють на освіту. Спільний проект КШЕ і "Слуги народу" за тиждень допоміг представникам партії президента освоїти багато тем – від основ поведінкової економіки і того, як стати відомим — до очікувань від хорошого народного депутата в українському парламенті. Судячи з відгуків викладачів, аудиторія була вдячною і зацікавленою, а значить, що ліфт пішов угору.

Де зупиниться – залежить від самих парламентарів і їхньої здатності і бажання розвиватись і далі. В Україні до речі тепер майже немає школи, яка не вчить "як стати відомим".

В Україні кількість бажаючих стати швидко відомими, стати "брендами", стати "зірками – зростає в геометричній прогресії до популярності нового президента.

Швидкість і відомість захоплюють.

Як дитина запитає тата і маму, як досягти чогось у житті в Україні, наприклад, стати президентом – батьки, мабуть, скажуть: "Ставай відомою/відомим, дитино". Бажано швидко. Обов’язково. Без цього – жодних шансів. (У порівнянні з тим, що батькам доводилось пояснювати дітям, коли президентом був Віктор Янукович – це великий прогрес).

Бажано ще сказати, відомим за що. Діти… Які уроки ми хочемо донести їм про ліфти? Це добре чи небезпечно? Чи ліфти – це нова українська мрія? Чи ліфти зірок – це добрі ліфти? Які ліфти кращі для країни?

Майдан, Революція Гідності – це, на мою думку, найважливіший досвід української державності і громадянської мудрості в новітній історії України.

Про що були ліфти під час Майдану? Вони були відкриті для усіх і в різних напрямках.

У них можна було зайти художником – творцем духовної поживи, але допомагати найбільше, роблячи найсмачніші бутерброди на світі і рятуючи втомлені тіла друзів.

Можна було зайти генеральним директором компанії і вийти воїном з баняком на голові, але з відчуттям гідності, що стократ переважала CEO. Можна було прийти видатним хірургом, щоб оперувати в церкві. Можна було не бути викладачем, але читати лекції. Можна було співати, молитись і піднімати дух. А ще можна було — зробити справжній lift — що англійською означає піднести. Це зробили ті, хто вже не з нами. Хто опустились, впали до землі, щоб піднести усіх нас інших на зовсім інший рівень свідомості.

Небесна сотня.

Про неї надто мало було чути серед усіх, хто поспішили взяти участь у парламентських виборах 21 липня. Учасники Небесної сотні теж швидко прийняли рішення віддати своє життя за нас з вами. Вони не думали про зручний порядок денний. Не сперечались про слогани чи хто стане відомішим. Не домовлялись про місце у списку. Вони просто пішли на смерть.

Читайте також: Країна нещасливих

Щоб ми мали час. Час – не за тиждень, а скільки треба йти і до точно нашої, не чиєїсь, мети. Час – об'єднуватись навколо ідей і принципів, а не альфа-лідерів. Час – не розмінюватись на незручні прізвища у списках. Час – служити, любити і реалізовувати себе для України, де би ми не були, не скуті кордонами засудження один одного чи не здатні простягнути руку один одному. Час – творити іншу країну, потрібну українцям і світові.

Пам’ятаючи про них, я смію надіятись, що ліфти, які ми бачимо сьогодні – це не єдина нова українська мрія. Для когось, можливо, це стане школою, якщо не було можливості пройти її у іншому житті. Також маю надію, що ліфти тих, для кого це розрахунок, не стануть самоціллю. Розрахунок легко перемагає шляхетність у короткостроковій перспективі, але не будує справжню довіру.

І небезпечно, коли швидкість і розрахунок перемагають той шлях, ті "кров, піт і сльози", які кожному треба пройти особисто, щоб не на жарт, а по справжньому і надовго змінитись і змінити нашу країну.

Вірю, що для того, щоб країна змінювалась, у кожного громадянина має бути особиста рефлексія на п’ятому році після Революції Гідності, і щодо виборів зокрема.

"Чи добре я використав подарований мені час?" "Що я зробив чи зробила для такого результату для країни, який бачимо сьогодні?" Для тих, хто у парламенті(чи у майбутньому уряді) – "що я зробив чи зробила, щоб до парламенту/уряду потрапив не тільки я, але ще 5−10 гідних жінок і чоловіків, які здатні і хочуть працювати на країну?".

"Що я зроблю по іншому у майбутньому?".

Немає кращого служіння і немає кращого лідерства — ніж допомогти піднятись іншим. Чи піде навчання у Трускавці на користь членам партії "Слуга народу" і допоможе цьому соціальному ліфту – покаже час. Думаю, що усі мудрі викладачі минулого тижня передали максимум знань, які могли. Маю надію, що пояснили, що немає простих відповідей на складні питання. Маю надію, що підготували, що помилки будуть, навіть якщо би усі депутати були ідеальними і готовими.

Очевидно, що навчання не лише представників домінуючої партії у парламенті, але усіх депутатів має бути постійним, тривати не один тиждень і не один рік. У цьому розвитку десь має прийти усвідомлення: справжні лідери спочатку хочуть служити, а потім бути лідерами. Фейкові – спочатку планують прийти до влади, а потім(можливо) служити.

Я маю надію, що ті, хто складатимуть незабаром присягу народного депутата чи представника уряду у служінні народу розумітимуть: політичні амбіції чи партійна бюрократія жодної партії не повинні перемогти моральну відповідальність перед виборцями.

І в питаннях інтересів України – має бути "Україна понад усе", а не ліфт чи партія для кожного, хто взяв на себе делеговану народом почесну місію управляти національним багатством і вирішувати державні проблеми.

Як казав Чорновіл, якого останнім часом особливо часто згадую з думкою "якби": "І парламенти, і прем'єри, і президенти приходять і відходять, залишається тільки свята справа нашого історичного відродження, справа демократії та державної незалежності. Відданість їй не на словах, а на ділі – єдиний критерій ставлення і до політики, і до політиків". Бажаю усім справжнього лідерства в дії заради майбутнього України.

P.S. Дякую усім друзям, хто чесно відслужили у Верховній Раді попереднього скликання. Дякую вам за енергію, час, сили, за ваші "гулі" у попередні роки, за щирість, за складні рішення і за боротьбу. Бажаю сил і надалі шукати і знаходити можливість служити Україні в різних ролях і іпостасях. Вони не обмежуються парламентом.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram