Ринок чорного піару сьогодні дуже впевнено набирає обертів. Я відчув це на собі. Упевнений, що ця історія буде корисною, оскільки постраждати від таких хитрощів сьогодні може майже кожен. Будь-який бізнес можна знищити за допомогою інтернету і наклепу.

500 матеріалів за один день

З 1995 року я займаюся підприємництвом. Спочатку бізнес у мене був у Росії — рекламний холдинг, потім нерухомість і будівництво. Але так сталося, що я втратив свій бізнес — його просто відібрала влада, пише у своєму блозі для "НВ.бізнес" засновник компанії "Другий паспорт" Юрій Моша.

Читайте також: Почати нове життя: досвід українського бізнесмена, який став співзасновником американського стартапу

Тоді я вирішив поїхати у США. Тут відкрив новий — з нуля побудував велику імміграційну компанію. За 9 років роботи у нас вже 40 філій 2 500 клієнтів і хороші темпи розвитку. Здавалося б, все чудово. Але в один день все змінилося і на 500 сайтах опублікували статтю, про те, що нібито мене заарештувало ФБР, що я шахрай і аферист, а тому зв'язуватися зі мною не треба. Ці сайти, щоб викликати більше довіри, видавали себе за відомі в різних країнах ЗМІ, підробляли логотипи. Зрозуміло, що все це наклеп, але така масивна піар-атака дала свої результати. Люди схильні вірити тому, що написано в інтернеті, тому в бізнесі відбувся спад.

Хочеш зняти — плати гроші

Я почав писати на ці сайти, просити все видалити. Звичайно ж, підтвердив свою правоту довідкою про несудимість, копіями ліцензій, відеовідгуками клієнтів. Навіть фотографії свого офісу і колективу прикріпив. Але, як і слід було очікувати, сайти готові були видалити інформацію тільки за гроші — від 1 000 до 20 000 доларів за публікацію. Гарантій ніяких не давали. Я зрозумів, що це не вирішення проблеми.

Я почав переписку з Яндексом і Гуглом. Всі мої аргументи про закон про «право на забуття», моя довідка про несудимість були відкинуті. Мені відмовили і порадили звернутися в суд. Я порадою скористався і почалася епопея.

Як зняти імунітет з пошукових систем

Я запустив судовий процес у США проти Гугла і Яндекса. Це було два процеси, жодним чином не пов'язаних між собою. В Америці, на жаль, закон про видалення особистих даних з інтернету дуже погано працює. Тут є горезвісний закон про зв'язок, 230-й пункт якого говорить про те, що пошукова система не несе відповідальності за те, що розміщено на сайтах. Але ми з адвокатами знайшли «лазівку»: з пошукових систем знімається імунітет в двох випадках: коли є злочин (наприклад, пропонують дитячу порнографію) або коли порушуються авторські права. Авторські права у мене не порушувалися, тому що Юрій Моша — це не торговельна марка, а ось що стосується злочину, то ми почали доводити, що був факт вимагання.

Будемо видаляти все нескінченно

І це був прецедент. Моя історія була першою в своєму роді. Суд прийняв позови до розгляду. Причому, до Гуглу прийняли в суді штату, а до Яндексу — перенесли до федерального суду, тому що це нідерландська компанія.

Гугл вирішив не втрачати гроші на судах. Пошуковик видалив на той момент всю негативну інформацію про мене. Я підписав папір, що в такому разі не буду більше подавати в суд на них. Але це був мій прорахунок. Я не очікував, що сайти-«смітники» заново все опублікують. Гугл написав мені листа, що вони будуть видаляти все нескінченно. Але я вирішив, що так справа не піде, і з ним у нас ще триває битва. Тепер ми судимося від імені компанії.

Всі суди світу

Складно було знайти адвокатів на такі позови — навіть топові боялися судитися, оскільки Гугл завжди виграє справи. Для мене питання було принципове. Я розумів, що це коштує великих грошей. До речі, я вже витратив на суди не менше 50 тисяч доларів. Але не без успіху. З Яндексом я судився також на території Росії. І там суд все-таки виніс рішення, що фраза «Юрій Моша — шахрай» недостовірна. Воно набуло чинності з кінця квітня і Яндекс відреагував — почав видаляти сайти, але і тут виявився підступ. Видаляли тільки в російському сегменті. Щоб видалити у всіх країнах, потрібно звертатися до місцевих судів. До речі, у Гугла така ж позиція.

Читайте також: Все политики нарушают правила. И вся разница между условно "цивилизованными" и "дикими" вот в чем

Яндекс зараз боїться програти суд в Америці. Ми очікуємо рішення вже майже рік. Вони вже заявили, що готові на «мирову». Мовляв, закриваємо суд в Америці, а в Росії ми вже все видалили. Я погодився, але за умови, якщо вони видалять по всьому світу. Сподіваюся, «мирова» відбудеться.

Найприкріше в цій історії те, що пошукові системи з самого початку не перевірили факти, мої аргументи. Так, вони могли попросити ще докази. Але процедура перевірки інформації повинна існувати. А сайти-шахраї повинні потрапляти в чорні списки пошукових систем. В такому разі не було б цих тривалих судових розглядів. Ну а в ситуації, що склалася, я для себе вирішив, що обов'язково доведу ці справи до кінця. З «чорним піаром» потрібно боротися, навіть якщо це коштує багато часу і великих грошей.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram