Ілюстративне зображення

Нещодавно на свою голову встряг у політичний диспут із однією вже колишньою фейсбуковою подругою, яка до того часу здавалася цілком притомною. На пряме запитання, чи вважає вона Майдан революцією, отримав отаку репліку:

"Як людина, яка має дуже багато інформації про причини, учасників і підготовку цієї акції, інформації, яку не розголошують, аби не образити учасників, я вважаю, що революція – це перехід на наступний етап розвитку. Швидкий і болісний. Радше я вважаю революцією вибори цього року. А майдан – лише пролог до неї. Невдала акція донів проти стоматолога. Акція, що вийшла з-під контролю. І призвела до справжньої революції через п'ять років".

Читайте також: Жодного "електорального Майдану" в Україні не сталося. Й ось чому

Тут бачимо одразу кілька відпрацьованих прийомів руськомирних веб-бійців: натяки на особливу інформацію, якою володіє боєць, але чомусь не бажає розголошувати; награна турбота про опонента, якою маскується знецінення Майдану та його учасників; буйна, обґрунтована все тими ж надсекретними даними конспірологія. Нічого нового. Але завершення цього пасажу – про Майдан як підготовку до нинішніх виборів, які своєю чергою і є "справжньою революцією" – дещо оригінальніше та спонукає до розмови.

За моїми спостереженнями, "вата", якщо відкинути несуттєві деталі, ділиться на два типи. Перший – відверті, аж до стрілянини, ненависники/ці України. Існування другого типу проходить в затінку словесної конструкції, що вже стала мемом: "Не все так однозначно". Вони ніколи не скажуть напряму, що вважають українців людьми другого сорту, українську мову – прикрим непорозумінням, а Майдан – "фашистським переворотом". У них софістика хитріша, менш очевидна; вони апелюють до західного досвіду, перетлумачуючи його до невпізнання, дуже люблять говорити – інколи навіть тою-таки українською – про мир, про страждання простих людей від війни, про страшну корупцію. При цьому, повторюся, пересмикування й підміни в кожному пункті – колосальні.

Окрема історія – заручники Кремля. "Невсетакоднозначникам" дозволено заступатися за Сенцова. І це може об’єднувати, наприклад, гуманітарія-інтелектуала із Дніпра, малограмотного базікала із Криму, колишню гіпі з Києва, відомого своїми вусами кінематографіста з Москви. Вони удаватимуть щиру турботу (див. вище), але уникатимуть відповіді, хто й чому запроторив Олега у в’язницю – по суті перетворюючи долю нашого режисера на черговий відтяжний маневр – ну дивіться, ми ж свої, як нам можна не вірити? Тим не менш, якщо розплутати магічні паси та словесні мережива, суть одна: Сенцов Сенцовим, але Крим російський, але ж ми брати, на Донбасі "громадянська війна" тощо.

Читайте також: Реванш у тому вигляді, до якого ми готувалися, не відбувся – Макаров

Власне, останні вибори ця публіка сприйняла як свій реванш. Ні, слова "реванш" чи "реставрація" вони не вживатимуть. А ось убратися в тоги патріотів чи борців з корупцією, втягнувши в аргументацію Майдан для солідності – цілком можуть і роблять. Із прицілом на торжество своєї "неоднозначності", і, як наслідок, бодай на частковий демонтаж надбань останніх п'яти років.

Так, у цей час діяли не тільки ми – вони теж удосконалювали риторику, методи, засоби.

І тепер вони сподіваються, ой як сподіваються.

Але в мене для них погані новини.

Нічого у вас, ватнички, не вийде.

Однозначно.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram