НАВІЩО ЦЕ ПОТРІБНО?

Продукти, які не продаються в торгових мережах або залишаються у виробника як неліквід, зазвичай підлягають утилізації. У кращому випадку вони йдуть на корм тваринам або переробляються на добрива. При цьому велика їх частина – це якісний товар, який ще можна використовувати за прямим призначенням.

Щорічно на звалищах усього світу виявляється більш 1 млрд тонн продуктів. Це недозволене марнотратство, особливо якщо врахувати, що одночасно з цим більше 800 млн людей в різних країнах не доїдають і навіть голодують.

В Україні, за даними Держстату, у 2018році було 655 тисяч абсолютно бідних. Це люди, чий дохід нижчий за офіційний прожитковий мінімум. Зазвичай саме ця категорія населення має труднощі в забезпеченні себе продуктами харчування.

Розумне споживання і перерозподіл товарів, що підлягають утилізації, – це найбільш простий і найменш витратний спосіб нагодувати нужденних.

ЯК ОРГАНІЗУВАТИ ПЕРЕРОЗПОДІЛ ПРОДУКТІВ?

Зазвичай цим займаються фудбанки – це організації, які виконують роль посередників між торговими мережами, виробниками і споживачами. Система працює наступним чином: фудбанк забирає з торгових мереж і від виробників неліквідний, але придатний до вживання товар, наприклад, продукти, термін придатності яких скоро закінчиться, або ті, які втратили товарний вигляд. Далі їх акумулюють на складах, сортують і передають організаціям, які опікуються нужденними людьми. А ті, своєю чергою, розподіляють їх між підопічними.

ХТО ТАК РОБИТЬ?

Фудбанки діють у багатьох країнах. Десь виключно на волонтерських умовах, а десь – за підтримки держави. Перша така організація з’явилася в 1960-х роках у США завдяки бізнесменові Джону ванн Хенгело. А сьогодні в країні близько 200 фудбанків.

Читайте також: Президент Польщі підписав закон про протидію марнування їжі

Глобальна мережа фудбанків об’єднує 31 країну, близько тисячі фудбанків, які підтримують продуктами харчування 55 тис. організацій (притулків, центрів допомоги біженцям, шелтерів, соціальних їдалень).

ХТО ВИРІШУЄ, ЩО ПРОДУКТИ ТРЕБА ВІДДАТИ?

Дуже часто фудбанки працюють на умовах особистих домовленостей з продавцями та виробниками. Наприклад, у Франції багато пекарень наприкінці робочого дня віддають фудбанкам усю непродану випічку (просто тому, що клієнти вимагають свіжу продукцію, спечену в той же день). Але є країни, де такі товарні відносини закріплені на законодавчому рівні. Нещодавно, наприклад, це сталося в Чехії.

Кілька років фудбанки в Чехії існували тільки завдяки партнерським відносинам з «дарителями». Однак у 2018 році уряд заборонив великим супермаркетам відправляти на утилізацію продукти, придатні до вживання, і зобов’язав їх передавати такий товар у фудбанки. Тепер роботи у таких організацій додалося, оскільки обсяг поставлених їм товарів зріс, а асортимент розширився. Якщо до прийняття закону найбільший чеський фудбанк щорічно перерозподіляв близько 2 тис. тонн продуктів між 22 тис. чоловік, то тепер тут очікують збільшення показників у п’ять разів.

КОМУ ЦЕ ВИГІДНО?

Створювати фудбанки і законодавчо регулювати схеми перерозподілу продуктів вигідно всім. Торгові мережі і виробники вже не повинні витрачати гроші на утилізацію великого обсягу продуктів – їм потрібно лише вчасно передати товар у фудбанк. Допомагаючи розвитку таких відносин, держава «чужими руками» закриває потреби малозабезпеченого населення і знімає соціальну напруженість. У той же час самі фудбанки, які раніше працювали лише на ентузіазмі і залежали від настрою донорів, отримують фінансову підтримку від держави і покривають свої витрати на зарплати співробітникам, оренду приміщень та інші потреби.

А В УКРАЇНІ ТАКЕ Є?

Так, офіційно в Україні фудбанк діє з 2011 року. Правда, до його роботи у журналістів чимало претензій. Згідно з офіційною інформацією, нереалізовану продукцію фудбанку віддає «Metro Cash & Carry». І за 7 років співпраці торговельна мережа передала організації більше 400 тонн продукції загальною вартістю 7 млн ​​гривень.

Читайте також: 8 продуктов из супермаркета, которые "притворились" полезными

Однак схема передачі, зберігання і перерозподілу продуктів в Україні дуже непрозора. Якщо за кордоном фудбанки знімають сюжети про свою роботу і запрошують журналістів на склади і на продуктові маршрути, то в нашій країні фудбанк, за словами голови правління фудбанка Володимира Іванова, – це «режимний об’єкт». Усе, що можуть «побачити» українці, яких цікавить робота організації, – це фото у Фейсбуці і сухі фінансові звіти на офіційному сайті.

У той же час відкритість для таких організацій дуже важлива, адже так вони популяризують ідею розумного споживання і благодійної участі, залучаючи до своєї роботи більше донорів і волонтерів.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube