Міністр закордонних справ України Володимир Пристайко говорить про певний успіх зустрічі радників лідерів країн "нормандського формату". Очевидно, що голові українського зовнішньополітичного відомства відомо те, чого не знають спостерігачі.

Однак суть консультацій – домовлятися не про дату, а про умови, на яких може відбутися зустріч лідерів, говорить не стільки про успіх зустрічі, скільки про перемогу Володимира Путіна та його радника Владислава Суркова.

Читайте також: Нормандська зустріч може мати катастрофічні наслідки – Портников

Просто згадаймо, як обговорювали можливість проведення саміту "нормандської четвірки" до цієї зустрічі радників. Президент України Володимир Зеленський наполягав на необхідності якнайшвидшого проведення наради на вищому рівні. Президент Франції Еммануель Макрон говорив про можливість проведення саміту вже у вересні в його країні, цю позицію в цілому підтримувала канцлерка Анґела Меркель. 

А в Кремлі говорили, що зустріч може пройти тільки в тому разі, якщо вона завершиться конкретними домовленостями. Ця позиція не просто взяла гору, вона посилилася. Тепер для проведення саміту потрібно не просто погодити якісь домовленості, але й виконати конкретні умови, зокрема щодо імплементації так званої "формули Штайнмайера", з якою Україна до останнього часу рішуче не погоджувалася. 

Але навіть якщо уявити собі, що умови виконуватимуть, бодай частково, це займе тривалий час і ні про яке проведення саміту говорити вже не доведеться. Простіше кажучи, Зеленський залишився без зустрічі з Путіним.

Читайте також: Путін готує нормандську пастку

Російський президент шантажує українського колегу приблизно так, як у середині 1990-х років його попередник Борис Єльцин шантажував Леоніда Кучму. Єльцин знав, що Кучмі, який прийшов до влади під проросійськими гаслами, просто необхідний візит російського лідера до Києва й підписання так званого "великого договору". І домігся підписання угоди щодо Чорноморського флоту, яка перетворила цей флот на подобу окупаційного контингенту та зумовила анексію Криму.

Ось так і Путін, який знає, що Зеленський обіцяє завершити війну та вважає "нормандський саміт" кроком на шляху до цього, може розраховувати домогтися від українського колеги прийняття рішень, які будуть у російських, а не в українських інтересах. Нічого нового в такому підході немає. Як немає нічого нового й к тому, що Зеленський, який зараз на піку своєї популярності в мінливих українців, повинен поспішати з виконанням обіцянок і перебуває в політичному цейтноті.

 А Путін може й почекати.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube