Недавно в українському сегменті Facebook стало дещо чистіше. Адміністрація мережі заблокувала 79 груп, 149 сторінок та 168 профілів, загальна аудиторія яких сягала 5 млн користувачів, пише для "Тижня" Максим Віхров

Причиною для блокування стала "скоординована недостовірна поведінка". Як пояснили у Facebook, "люди, які стояли за цим, використовували підробні екаунти для управління групами або кількома сторінками, деякі з яких із часом змінювали свої імена". Простіше кажучи, йдеться про мережу, навмисне створену для поширення інформаційних вкидів. У Facebook назвали також конкретну компанію, котра скоріш за все керувала цими генераторами інформаційного сміття. Її витрати на розкрутку сторінок у Facebook та Instagram оцінюють у 1,6 млн доларів.

Читайте також: Ця унікальна подія показала зникнення межі між правдою та фейком. ВІДЕО

На жаль, про силу й масштаб їхнього впливу на суспільну думку можна лише здогадуватись. Бо сайти-помийниці, на які масово посилались заблоковані сторінки та групи, працюють в Україні давно й уже завоювали неабияку популярність. Декотрі з них навіть потряпляли в топи найвідвідуваніших новинних сайтів країни. І смішно, і грішно: поки українські блогери в лихоманці передвиборчих баталій лаяли одне одного "порохоботами" і "зеботами", у них під носом діяли реальні ботоферми, чий вплив простягався набагато далі, ніж авторитет наших шановних лідерів суспільної опінії.

Звісно, питання політичної заангажованості публічних осіб завжди стоятиме гостро, однак ця проблема стара як світ. А от що робити із новітніми інформаційними загрозами, не так уже й очевидно. Те, що Facebook час від часу нейтралізує особливо помітні розплідники інформаційного сміття, надзвичайно добре. Антифейкове законодавство, яке напевно рано чи пізно ухвалять у більшості цивілізованих країн, також сприятиме очищенню інфопростору. Свою роль неодмінно зіграє і просвітництво: приміром, в Україні про медіаграмотність говорять уже на досить високому рівні, масштаби проблеми досліджують соціологи та профільні фахівці. Словом, усі сполохані й заклопотані. Але від осяйного царства масової інформаційної санітарії нас – та й людство загалом – відокремлюють запаморочливі відстані, скоротити котрі неможливо ніякими гіперлупами.

Тут доречно пригадати історію борців за тілесну гігієну. Вони вирушили у свій хрестовий просвітницький похід кількома століттями раніше, але й досі ніхто не візьметься стверджувати, що вони досягли фінішу. Ми, звісно, вже не уявляємо свого життя без антисептичних серветок та одноразового посуду, не кажучи про регулярне миття рук та інші нібито самоочевидні речі. Однак наші прабабці ставились до санітарної премудрості значно простіше. Та й зараз, по правді кажучи, стандарти гігієни поширюються, м’яко кажучи, вкрай неоднорідно. Скільки б антисептичних засобів не навалювали на полиці аптек і супермаркетів, смердючі привокзальні біляші також знаходять свого споживача. Про здоровий спосіб життя годі й казати. Зважаючи на силу аргументів проти паління, а також на масштаби й інтенсивність антитютюнової пропаганди, на планеті не мало б лишитись жодного курця. Однак мільйони вперто продовжують кіптюжити небо та власні легені.

Читайте також: Ініціатива влади створити Раду з питань свободи слова не витримує критики

Звичайно, зусилля просвітників не марні й за останні кілька століть у сфері масової гігієни сталися колосальні зміни. Але немає жодних підстав вважати, що поступ в очищенні інформаційної сфери набагато швидшим. Бо насправді уявлення пересічного сучасника про інформаційну гігієну сьогодні не набагато адекватніші, ніж погляди його прапрадіда на гігієну тілесну. І це стосується не лише українців. “Глибока стурбованість” євроатлантичного світу загрозами, що походять від високотехнологічного маніпулювання інформацією, очевидна. Але це приблизно те саме, що й глибока стурбованість європейців XIV ст. щодо чуми. Їхня стурбованість також була цілком щирою, але на ліквідацію загрози пішло більше чотирьох століть. А були ж іще віспа, холера, тиф... На жаль, попри колосальні колективні зусилля подібні загрози ніколи не щезають назавжди. Приміром, кір донедавна вважали майже переможеним, але виявилося, що епідемічно безпечне середовище руйнується набагато швидше, ніж створюється.

Здобутки інформаційної санітарії будуть ще крихкішими. Бо бруд, падло й нечистоти викликають відразу навіть у повного бовдура, натомість посилання на сайти-помийниці я раз-по-раз бачу навіть на сторінках високоосвічених і розумних людей. Бо на випадок явних біологічних загроз природа дала нам бодай якісь інстинкти, а от захист від загроз ментальних нам доведеться створювати самим. Вочевидь, уже скоро інформаційній гігієні почнуть навчати із самого дитинства, і це буде добре.Хочеться вірити й у те, що свою частку роботи виконуватимуть й уряди, і корпорації, і професійні спільноти, і всі люди доброї волі.

Але в епоху інформаційних пандемій ми тільки-но вступаємо. І хтозна, які випробування нас чекають попереду. Бо масова інформаційна інтоксикація, як ми знаємо, може спричиняти цілком реальні смерті. І якщо основним поширювачами чуми були всюдисутні щури, то інформаційні пандемії поширюватимуться через твіти й перепости. Але хочеться вірити, що ми якось впораємося.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube