Медіа змальовують світ викривлено, фокусуючись на негативному, сенсаційному та поточному і змушуючи людей переоцінювати імовірність настання зради і недооцінювати шанси на перемогу...

Деякі видання поволі відмовляються від такої концепції новин, намагаючись натомість аналізувати тренди, а не події, і повідомляти не лише факти, а й контекст. Є видання, які й узагалі розповідають тільки про позитив. Втім тема криміналу навряд стане для медіа менш пріоритетною, бо приносить порівняно багато трафіку. Чому на таке клікають? Ми знайшли й адаптували текст видання "Mental Floss" про те,  чому люди ми одержимі бажанням дізнаватися про злочини. Ось дванадцять причин та коментарі фахівців.  

1. Бо це нормально. До певної міри. "Цікавість до злочинів свідчить про те, що з нами все гаразд і що ми здорові, – каже колишній очільник відділу психології у поліції Сан Дієго Майкл Ментелл. – Гадаю, що наш інтерес до криміналу є показником низки нормальних психологічних процесів". Звісно, є й межа: "Якщо ви тільки тим і займаєтесь, що читаєте про кримінал, постійно на цю тему говорите і зберігаєте в шухляді вирізки з газет, варто стурбуватися", – каже чоловік. 

2. Бо зло чарує. Новини про кримінал дозволяють нам зазирнути у свідомість людей, які переступають через основоположні табу, водночас піддаючись глибинним людським інстинктам – наприклад, убивають. Нам хочеться дізнатися, що спонукало їх до таких межових дій, адже ми самі ніколи не наважимося нікого вбити. "Хай там як, ми завжди оцінюємо, наскільки зло величне", – каже психолог-криміналіст Поль Матіуцці. "Це починається ще з дитинства. Ми завжди напружено й заворожено стежимо за протистоянням добра і зла. У кримінальних історіях теж є це протистояння", – каже клінічна психологиня Елізабет Рута. 

Читайте також: Телевізійне дзеркало країни

3. Бо така специфіка новин. Навіть якщо злочини заворожували людей споконвіку, сучасні медіа зробили з нас справді пристрасних спостерігачів за лихом. "Ми цікавимося злочинами рівно настільки, наскільки їх боїмося, – каже Майкл Ментелл. – Медіа досить швидко зрозуміли, що кров приносить кліки". Тому такого контенту дуже багато і тримається він у топі стрічок.   

4. І тому що ми просто не в силі відвести погляд. "Серійні вбивці, аварії, природні лиха – усе це нас інтригує, – каже Скотт Бонн, професор кримінології і автор книжки "Чому ми любимо серійних увибць". – На все це складно й нестерпно дивитися, але й припинити не виходить". 

Автор документальних детективів Гарольд Шехтер називає злочини невіддільними від цивілізації – не відхиленнями, а її органічною частиною: "Лиходії відіграють важливу суспільну функцію. Про це говорило багато філософів: Платон, Фройд, Дюркгейм. І річ у тім, що злочинці можуть виконувати свою роль лиш тоді, коли решта людей навколо дізнаються про скоєні злочини і про покарання. Ось чому ми хочемо бути в курсі". 

5. Бо це допомагає почуватися підготовленими. Дослідження кримінального контенту свідчать, що його споживачі фокусуються перш за все на власних страхах. Наприклад, документальні детективи більше читають жінки, і психологи вважають, що так ці читачки отримують інформацію про те, як убезпечити себе в потенційно небезпечних обставинах. 

Інше дослідження, опубліковане у 2010 році, свідчить, що жінки частіше, ніж чоловіки, читають кримінальну літературу, де є поради, як захищатися від нападника, описані мотиви зловмисників, і де головні жертви – жінки. "Дізнаючись якісь подробиці – хто більш схильний до злочинів, як злочини відбуваються і хто стає жертвами, люди вчаться, як самим не опинитися на місці жертви", – каже авторка дослідження Аманда Вікарі. Це ніби приміряти одяг, який не збираєшся купувати. 

6. Бо це дає еволюційну перевагу. Психологиня Марісса Гаррісон каже, що еволюційна перевага людини – вміти звертати увагу на ситуації, які можуть зашкодити настільки, що ліпше їх просто уникнути. "Ми фокусуємося на "поганому", бо саме ті наші пращури, які вміли це робити, залишили найбільше нащадків", – каже вона. 

7. Бо ми тішимося, що ми – не жертва… Психологи кажуть, що одна з головних причин цікавості до злочинів полягає в тім, що люди відчувають полегкість, що все це сталося не з ними (хоча могло). 

8. … І не нападник. З іншого боку, спостерігаючи за злочинами, люди переживають емпатію не лише до жертви, а й часом до винуватця. Багато хто в запалі гніву може сказати: "Я тебе вб’ю", але мало хто справді це робить. Коли ж ми дізнаємось історію вбивці, тішимося, що лихо скоїв він, а не ми. 

9. Тому що це спричиняє сплеск адреналіну. "Люди отримують порцію адреналіну як винагороду за те, що дізналися про щось жахливе. Якщо ви сумніваєтесь, що адреналін викликає залежність, подивіться на дітей, які катаються на американських гірках, аж поки їм не стане дуже зле. Спостереження за злочинами теж викликає ейфорійний ефект", – каже Скотт Бонн. 

Читайте також: Вступаємо в епоху інформаційних пандемій

10. І тому що нам хочеться розгадати таємницю. Люди люблять складати пазли, і кримінальні історії запускають в мізках саме такий механізм: чи зможу я вгадати, що там сталося і хто справді винен? "Це виклик, який змушує розум до роботи", – каже психологиня Катрін Рамсланд. 

11. Бо нам подобається бути зляканими, але в контрольований спосіб. "Кримінальні історії – це ніби різновид масових розваг, коли люди можуть пережити страх – захопливий, але не справжній – у контрольованому безпечному середовищі. Для дорослих такі історії – це як мультики із монстрами для дітей", – каже Скотт Бонн. 

12. А ще – такі історії навчилися розказувати добре. "Протягом тисяч років люди збиралися біля багаття і казали одне одному: "Ну, розкажи історію". Коли хтось розповідав цікаво, до нього зверталися знову", – каже колишній детектив Джо Кенда. Історії про справжніх людей із не вигаданими подробицями можуть зацікавити ліпше, ніж голлівудський сценарій. А ще у світі, де все змінюється вкай швидко, історії про злочини дають людям відчуття, що щось залишається незмінним. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube

Оригінал 12 Reasons We Love True Crime, According to the Experts