MENU

Податкова амністія: що це і чому не на часі

188 0

Податкова амністія

Існують передумови того, що спеціальне декларування може стати лише марною "красивою обгорткою" замість глибокої податкової реформи, яка в Україні вже перезріла.

Стисло означимо, що саме закріплює законопроект про податкову амністію. Відтак, для фізичних осіб, котрі ухилилися від податкових зобов’язань до 1 січня 2020 року, вводиться режим спеціального декларування. Він передбачає: сплату 5% податку від раніше прихованого прибутку (у грошовій формі, валютні цінності, рухоме та нерухоме майно, цінні папери, паї у майні юросіб, майнові права на об'єкти) – якщо декларант розміщує кошти в українському банку; 10% – для усіх інших майнових прав і при декларуванні поза банківською системою; і 2,5% – якщо фізособа на раніше неоподатковані кошти придбає облігації внутрішньої держпозики (ОВДП). Водночас, порушники податкового законодавства звільняються від будь-якої відповідальності за несплату податків, пише Олег Тітамир спеціально для НВ Бізнес.

Мотиви ідеологів податкової амністії - збільшення доходної частини бюджету, полегшення для платників податків господарської діяльності, можливість для них почати власну податкову історію "з нуля", і, врешті решт, – повернення капіталу, раніше виведеного в офшори вітчизняним (передовсім, олігархічним) бізнесом. Все це звучить красиво. Проте, чи справді буде досягнуто того чудодійного економічного ефекту, на який так сподіваються нинішні реформатори?

Читайте також: Вийти із сутінків. П'ять міфів про податкові ініціативи "Слуги народу"

На предмет цього існують величезні сумніви, і ось чому:

По-перше, (і це – головне) податкова амністія стовідсотково не спрацює у державі з надто високим рівнем корупції і вкрай низькою довірою громадян до державних, і найперше – фіскальних органів. Особливо ж – у державі з нереформованою судовою системою, з незахищеною приватною власністю і рейдерством, що процвітає; із незнищенною податковою міліцією і фіскальною звітністю, що нагадує "китайську грамоту". А відтак, чи є гарантія для підприємців, котрі погодяться "засвітитися", що завтра держава не затисне їх у своїх цупких обіймах і не обдере до копійки?

По-друге, чи є сенс впроваджувати податкову амністію за чинних фіскальних умов, за яких ухилятися від податків – шляхом заниження прибутків, за допомогою конвертаційних центрів, виведення коштів в офшори та ін. – набагато більш вигідно, аніж чесно їх сплачувати? Коли працює ще "азаровський" Податковий кодекс. І чи, наприклад, багато підприємців погодяться на детінізацію за допомогою спецдекларацій – за величезного навантаження на зарплатний фонд, повсюдної практики блокування фіскалами податкових накладних, "свіжого" примусу до встановлення касових апаратів малим та середнім бізнесом й впровадження "інституту доносів" з боку клієнтів та інше?

По-третє, існує ймовірність того, що податкова амністія так і не зачепить офшорні капітали (за приблизними оцінками, їх – близько $170 млрд). Річ у тім, що в таких юрисдикціях ці гроші надійно захищені як юридично, так і банківською таємницею. Чи може наша держава в її нинішньому стані надійно гарантувати збереження капіталів? Питання риторичне. Тим паче, що умовою податкової амністії під 5% є вкладення заявлених коштів в український банк. Знову ж таки, чи є гарантія того, що українська банківська система не перейде в зону високої турбулентності, особливо ж – на тлі тривожних тенденцій у світовій економіці? З іншого боку, існує величезний ризик того, що податкове прощення уможливить масове амністування капіталу і статків чиновників, що нажиті корупційним шляхом – для цього вони можуть переписати майно на родичів або ж узагалі звільнитися з держслужби (для податкової буде доволі складно підтвердити дату отримання грошових доходів).

По-четверте, після податкової амністії влада планує запровадити загальнообов’язкове декларування доходів і витрат, воно стосуватиметься і всіх пересічних українців. І це – при катастрофічно низькому рівні фінансової грамотності. Не секрет, що даний механізм податківці завжди розглядали як механізм стягнення додаткових податків. Цілком ймовірно, що нинішні владці перевірятимуть правдивість декларацій за допомогою т. зв. непрямих методів визначення податкових зобов’язань. Дані про витрати громадянина фіскали можуть черпати з найрізноманітніших джерел – від рітейлових мереж, туристичних фірм, приватних клінік і навіть від сусідів, чи двірників). Чи не скотиться в такому разі Україна до поліцейсько-фіскальної держави?

 І, по-п'яте, якщо податкова амністія виявиться невдалою, тоді влада, ймовірно, заходиться її повторювати. Втім, чим частіше застосовується такий інструмент, тим більше це підриває довіру до держави і ще більше поглиблює тінізацію економіки. Тим паче, що вже існує негативний досвід інших країн, де проводилася податкова амністія. Так, у Німеччині, де податкова амністія проводилася у 2004−2005 рр. з метою ліквідації дефіциту держбюджету, результат виявився досить сумнівним: поповнення скарбниці на 1,1 млрд євро при сподіваних 5 млрд. Негативним прикладом також служить Бельгія (2004 р.), де податкова амністія була спрямована на повернення у країну виведених капіталів (за ставкою оподаткування 6−9%). Очікування так само не виправдалися: в казну країни надійшло лише близько 1 млрд євро, або 6% від запланованої суми.

Ймовірний фальстарт спецдекларацій: які кроки натомість? Отже, поспішне впровадження податкової амністії виглядає вкрай нераціональним, а подекуди і шкідливим. Тож, на мій погляд, для успішного застосування податкової амністії у майбутньому, насамперед, необхідно:

• провести системну податкову реформу, прийнявши новий Податковий кодекс, який би ідеологічно та інструментально був спрямований на створення сприятливих умов для ведення підприємництва, стимулювання інвестиційного та бізнес-клімату, максимальне спрощення адміністрування податків та звітності, тотальне переведення комунікації підприємців з податковими органами у цифровий формат. Економічна й податкова ідеологія мають грунтуватися на тезі – "Мінімум держави". Якщо ж брати амністію саму по собі як акцію, вирвану з контексту системних дій, то вона не дасть жодного ефекту;

• реформувати ДФС, змінивши її головну функцію з фіскальної на сервісну. Водночас – ліквідувати податкову поліцію, яка продовжує "кошмарити" бізнес, та забрати повноваження щодо розслідування економічних злочинів в інших силових органів, створивши Службу фінансових розслідувань;

Читайте також: Новая налоговая реформа: шаг вперед, два назад

• скасувати наріжні причини зростання детінізації економіки, а саме – надвисокий рівень фіскального навантаження на підприємницькі структури. Наразі потрібне розумне зменшення тиску на фонди заробітної плати у вигляді ЄСВ та прибуткового податку. Назагал, щоб зібрати більше податків до бюджету, їх необхідно, насамперед, знизити. Адже, навіть у сусідній Білорусі з її автократичним правлінням прийнято плоску 13-відсоткову шкалу податку на прибуток. Відтак, потрібно створити таку систему, за якої заплатити податки стане набагато більш вигідно, аніж ховати їх у "тінь". І лише після глибокої податкової реформи можна вводити загальне декларування, але без "непрямих" фіскальних методів щодо пересічних громадян;

• викорінити причини, які дозволили і дозволяють капіталам "тікати" з країни. Затим – створити максимально сприятливі для ведення бізнесу в Україні та для ефективних довгострокових інвестицій. Реальна судова реформа, а не тільки на словах, захист прав кредиторів і інвесторів – це основні напрямки, які допоможуть реалізації стратегії деофшоризації в нашій державі. І лише після цього є сенс запозичити досвід США, де вже кілька років діє закон про оподаткування іноземних рахунків (FATCA – Foreign Account Tax Compliance Act), головна мета якого – перешкоджати ухиленню від сплати податків американських громадян, що працюють і проживають на території інших держав;

• запровадити масштабні, постійні інформаційні та освітні кампанії для населення, які б пояснювали суть податкових змін, особливості використання податків в українській бюджетній системі, підвищували б фінансову та податкову грамотність. Можливо, з часом, доцільно би було запозичити чинний американський досвід, за якого громадяни самостійно виплачують податки до бюджету і це в рази підвищує рівень їх економічної відповідальності.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і YouTube

Олег ТІТАМИР


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини