Держава, в особі сучасних топ чиновників (соросячого ґатунку), готова обкладати податками проституток та ігорний бізнес. Але ж цього замало. У продовження такої логіки ми можемо легалізувати увесь кримінальний світ – безхатченків, торгівців зброєю, торгівців наркотиками, торгівців викраденими авто. Особливо жирними платниками податків можуть стати терористичні організації. Нехай злочинці також податки сплачують. Тут подача надзвичайно природня для цього типу "діячів" – якщо ми не маємо можливості боротися із злочинністю (ручки в нас не с того місця), то давайте хоч пенсії збільшимо.

Сьогодні держава практично не виробляє грошей на душу населення. Держава в нашому варіанті її анатомії, абсолютно неефективна в ролі власника чи то розпорядника бізнесу. Сучасна українська держава є ефективним розплідником корупційних схем та гарантом персонального збагачення чиновників. Держава, замість регуляції стосунків займається створенням бар’єрів та системи дозволів.

Система відносин і відповідна система державного устрою в нас лишилась за своєю суттю радянською. В цій системі совкових цінностей, підприємець зайва роль, зайва позиція. Якщо держава організовує роботу та пенсійне забезпечення, то підприємцю в таких відносинах робити немає чого. Але ж в житті, все не так.

Читайте також: Сховати та заробити: чи здатна Україна стати альтернативою офшорам

Ми нація підприємців, нація креативного класу. В нас на сьогодні жодним чином не окреслена роль підприємця, як основного драйвера економічного життя, локомотива економічних процесів. Головного суб’єкта вироблення того самого розподілу грошей на душу населення.

В сучасних реаліях, підприємці як ті мухи, липнуть із своїми бідами до влади. Вони щось там нудять та жвиндять про податки та якісь статті у законопроекти, касові апарати тощо. У відчаї переходять на пташину мову чиновників, сиплять абревіатурами. Вони думають, що їх так краще зрозуміють. Але наша держава традиційно зневажливо ставиться до підприємців. Чиновники щедрою рукою без зупинок створюють проблеми людям. Знесилені пустою тяганиною з бездушною машиною чиновників, підприємці намагаються, нарешті, звернутися до "єдиного носія влади" – народу. Але й народ, у своїй величавій неспішності буття та думках про пенсії, не чує, не хоче чути підприємців.

Дослідження ставлення населення України до підприємців виявляє тенденцію до скорше негативного ставлення до підприємців. Їх вважають спекулянтами та нечесними людьми понад 25%. Нейтрально ставляться до підприємців близько 15%. Схвалюють їх прагнення щось робити, не чекаючи дозволів від влади лише 10 – 12%. 30% – відповідають, що їм байдуже, у них свої проблеми.

Отже виживання підприємців справа рук самих підприємців. Виявилось, що реальних підприємців в країні надзвичайно мало. І це на тлі того, що майже 80% людей постійно щось роблять для свого блага. Постійно приймають самостійні рішення, не чекаючи рішень певного регулятора з боку держави.

Читайте також: Новий закон про фінмониторинг. Вирішить проблему відмивання грошей чи створить нові корупційні ризики?

Отже маємо цікаву ситуацію, при якій зневажливо ставляться до підприємців біля 12 мільйонів населення. При цьому, оці всі 12 мільйонів розуміють, що гроші на їх утримання треба десь узяти. Головний образ – відібрати. Майже пограбувати та поділити між собою. Ну, вони ж жирують, вони ж нечесні, вони ж … майже злодії … наживаються на людях.

Такий ось цікавий сюжет вимальовується. Керуючись такою логікою необхідно тоді взагалі заборонити ведення бізнесу та повернутися до державного способу організації набування грошей населенням. Бо справжнє завдання державного утворення (держави) – забезпечувати населенню подушне набуття коштів.

І ось тут, як сказав класик радянського гумору, – "Может, в Консерватории, что-то необходимо поправить?"…

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube