Детальныше щодо Заяви про захист та зустрічні позовні вимоги, яку "Нафтогаз" надіслав у Стокгольмський арбітраж.

Це продовження мого попереднього допису.

Частина 1/2.

Спочатку про наш захист від позовних вимог "Газпрому".

Нагадаю, що "Газпром" по суті хоче переглянути рішення попереднього Стокгольмського арбітражу за транзитним контрактом. Із формальної позицій "Газпром" вимагає внесення змін до контракту, оскільки вважає, що транзитний контракт накладає на нього нерозумно надмірні зобов’язання. Мова йде про контрактне зобов’язання "Газпрому" подавати для транзиту не менше 110 млрд куб. на рік.

Я не можу розголошувати детальні аргументи "Газпрому", оскільки арбітражний процес не є публічними, але в цьому випадку основний аргумент "Газпрому" є публічно відомим, оскільки його неодноразово озвучувало керівництво "Газпрому", так само, як і політичне керівництво Росії.

Цим вони пояснювали й небажання виконувати рішення попереднього арбітражу щодо виплати нам 2,6 мільярдів доларів (плюс відсотки), і відмову поставляти газ за поточним контрактом, і вимогу про "нульовий варіант" як передумову переговорів щодо продовження транзиту після завершення поточного контракту 1 січня 2020 року.

Російська сторона стверджує, що рішення Стокгольмського арбітражу у транзитній справі, прийняте 28 лютого 2018 року, порушило баланс у контрактних відносинах між "Нафтогазом" і "Газпромом".

Мовляв, неправильно було визнавати зобов’язання "Газпрому" подавати для транзиту не менше 110 млрд куб на рік, у той час як арбітраж у справі за контрактом на поставку газу не задовольнив позовних вимог "Газпрому" за зобов’язаннями "Нафтогазу" у відповідності до положення контракту "бери або плати".

Наша позиція полягає в тому, що попередній арбітраж чотири (!) роки розглядав це питання.

Оскільки один і той же склад арбітражного трибуналу займався як контрактом на поставку газу, так і контрактом на транзит газу, то вони детально розглянули всі аргументи сторін.

"Газпром" написав тисячі сторінок з обґрунтуванням їхньої позиції, його представники й експерти тижнями виступали в арбітражі.

Читайте також: "Нафтогаз" анонсував новий позов проти "Газпрому"

Але міжнародний арбітраж, включно з арбітром, якого призначив сам "Газпром" (а це, на хвилиночку, в минулому голова Верховного суду Швеції) не погодився з аргументами "Газпрому", а погодився з нашими аргументами.

І це цілковита неправда, що арбітражний трибунал прийняв таке рішення тому, що він "пожалів" Україну через її економічні негаразди. Трибунал у своєму рішення чітко зазначив, що положення "бери або плати" в контракті прописано так, що воно, зокрема, не відповідає європейському законодавству про захист конкуренції, і це є додатковим свідченням про те, що це положення є "нерозумно надмірним" із самого початку, з 2009 року.

Ми надали ще багато інших аргументів, з якими погодився арбітраж.

Щодо зобов’язання "Газпрому" подавати для транзиту не менше 110 млрд куб на рік Стокгольмський арбітраж визнав, що в контракті "чорним по білому" написане про таке зобов’язання, і трибунал не погодився з аргументами "Газпрому", що це положення контракту не має застосовуватися.

Зауважу, що контракти на поставку газу та транзит газу є різним за своєю природою. Газ, який не взяли ми, "Газпром" міг продати в Європі, в Росії, залишити у свердловині, щоби продати пізніше. Ми ж із цим додатковим обсягом газу не могли б нічого зробити – нам "Газпром" навіть забороняв його реекспортувати.

А потужності для транзиту, який "Нафтогаз" забезпечив для "Газпрому", ми нікому не могли перепродати. Тобто для нас це безповоротні втрати, коли ми забезпечили потужності для "Газпрому", а він за них не заплатив.

А "Газпром" при цьому міг спокійно повністю завантажити ці потужності – просто навмисно обмежував транзит, таким чином зменшуючи сукупну пропозицію газу на європейському ринку, щоб там була вища ціна.

Тому немає нічого "нерозумно надмірного" в тому, щоб вимагати компенсацію цих втрат. Це й було одним із аргументів "Нафтогазу" в арбітражі.

Повторюю, всі ці аргументи вже багато разів розглядали в арбітражі. Тому наша позиція зокрема полягає в тому, що у відповідності із принципом "res judicata", це питання взагалі не мають повторно розглядати в арбітражі. У нас в контракті написано, що рішення арбітражу є остаточними й обов’язковими для виконання. Ми не можемо нескінченно судитися щодо одних і тих же питань.

Наведу й іще кілька аргументів для тих, хто каже, що рішення попереднього Стокгольмського арбітражу порушили "баланс у відносинах між сторонами".

Спеціально для нового арбітражу ми зробили декілька красномовних розрахунків за період 2009–2018 роки (тобто за повні роки за весь період дії контракту; і це вже з урахуванням рішення попереднього арбітражу).

Читайте також: Іншого шляху, крім як судитися із "Газпромом", не було й немає – Вітренко

46,6 мільярдів доларів. На стільки більше отримав Газпром від продажу газу, який спожила Україна, ніж Україна отримала за транзит. Так на чию користь "баланс у відносинах"?

Ця різниця склала би тільки приблизно 13 мільярдів доларів, тобто майже в чотири рази менше, якби газ продавався за "рівнодохідною" ціною для "Газпрому" (тобто за ціною, яка б давала йому однаковий прибуток від продажу газу Німеччині й Україні; Росія сама казала, що вона перейти на таке ціноутворення), і при цьому "Газпром" платив би транзитний тариф, який покривав би бодай витрати "ефективного оператора" (тобто "ринковий та економічно обґрунтований" тариф у відповідності до європейських норм).

Ця різниця у 33,6 мільярдів доларів між тим, що є, і тим, щоб мало б бути, дорівнює приблизно чверті ВВП України.

А якби після розвалу СРСР Україна та Росія перейшли на справжні європейські норми й уклали би довгостроковий (років на 30) контракт на поставку газу та на транзит, то ціна на газ мала би визначатися на рівні, конкурентному щодо вартості альтернативних для України джерел енергії (так звана "Ґронінґенська модель").

У такому разі за період 2009–2018 баланс платежів взагалі мав бути на користь України – "Газпром" мав би нам заплатити на 6 мільярдів доларів більше.

Будь-ласка, покажіть ці розрахунки, зокрема політикам в Росії та Європі, кого "Газпром" запевняє, що ми маємо відмовитися від стягнення з Газпрому трьох мільярдів доларів за рішенням попереднього арбітражу й від наших вимог у новому арбітражу.

Хочеться сподіватися, що дивлячись на ці цифри, стане зрозуміло, що рішення попереднього Стокгольмського арбітражу лише покращили "баланс у відносинах між сторонами" й а ж ніяк не порушили його на користь України.

Щодо контакту на поставку газу, то за рахунок зміни положення про "бери або плати" та перегляду ціни на газ "баланс у відносинах" було відновлено настільки, наскільки це дозволяв контракт.

Щодо контракту на транзит газу "баланс" було покращено за рахунок підтвердження зобов’язань "Газпрому" подавати для транзиту не менше 110 млрд куб. на рік, але залишилося ще питання перегляду тарифу.

Про наші вимоги в новому арбітражі, зокрема щодо перегляд тарифу, йтиметься в наступному дописі.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube