MENU

Розкол Берліна відходить у небуття, та уроки історії не втрачають актуальності

691 0

Пам’ятаю Східний Берлін. Навіть тепер, 30 років по тому, у мене від тих спогадів усередині все стискається, пише для "Тижня" Едвард Лукас

У буржуйках тліло буре вугілля, дешеві автівки й пошарпані вантажівки їздили на низькооктановому пальному. Ідеологія задихалася. Я сперечався з міднолобими конформістами при владі й вишукував у ядучій прозі Neues Deutsch­land, газети правлячої Соціалістичної єдиної партії Німеччини, натяки на внутрішні розколи у владі та зміни.

Термінологія перетворилася на зброю. Обидві сторони не в змозі були визнати існування одна одної. Влада на Сході порозставляла дорожні знаки зі зневажливим Westberlin, тоді як їхня частина була просто Берліном, без прикметників. Затяті "вояки" холодної війни не сприймали самозваної Німецької Демократичної Республіки, для них то була Sowjetische Besatzungszone – окупована радянською владою зона Німеччини. Між Східною та Західною зонами простягався один із найукріпленіших у світі кордонів: автоматична зброя, мінні поля й інші жахіття. У Берліні теж панував страшний розкол. У лютому 1989-го Кріс Ґефрой, 20-річний офіціант, став останньою людиною, яку застрелили під час спроби втекти з "раю робітників". Хоч утеча, здавалося б, не становила жодного ризику: просто сідаєш собі на потяг і виходиш на станції "Фрідріхштрасе".

Читайте також: Ласкаво просимо в реальний світ – такого жоден Фукуяма не міг передбачити

Як журналіст BBC у Берліні, я був фактично військовим кореспондентом, дарма що бойові дії припинилися понад 40 років тому. Я мав почесний статус військовика з усіма правами (перетин кордону на Чекпойнті Чарлі та змогу слухати в машині альбом "The Wall" гурту Pink Floyd) й обов’язками. Розбивши машину на Сході, я мав би не звертатися до місцевої поліції Vopo, а вимагати присутності радянського офіцера. Я щодня їздив туди, без усяких аварій, аби подражнити прикордонників. Вони зиркали на мене холодним поглядом, ніби я намагався перевезти контрабандою власного носа. Коли своїми привітними словами я примудрявся видушити із прикордонників усмішку, то здогадувався, що комунізм наближається до краху.

Західний Берлін теж немов застиг у часі. Підтримуючи розвиток інших країн, західні союзники, що досі управляли Західним Берліном, не піддавалися тиску радянської влади щодо модернізації. Я відвідав старезне естонське посольство в Тірґартені, покинуте дипломатами в 1940‑му. Там мешкав веселий художник, якого стривожив нещодавній візит молодих естонців. Вони попередили, що їхній окупованій країні будівля скоро знадобиться. Так і вийшло. Латвійського посольства вже давно не було, але я взяв інтерв’ю в сумнівного типа – юриста, що обслуговував його банківський рахунок. На місці колишнього литовського посольства утворився автосалон.

Читайте також: Кримська стіна: після 2014 року росіяни опинилися по той бік правди

Екзотичною, але менш романтичною, була ситуація з лівими. Технічно Західний Берлін не був частиною Західної Німеччини, тож тамтешня молодь не підпадала під призов. Потік охочих косити від армії створював численну "альтернативну"арену. Її представники, яких щедро фінансували платники податків, влаштовували протести проти капіталізму, імперіалізму й західних "окупантів", не усвідомлюючи присутності в якихось кількох сотнях метрів справжньої імперії, що придушувала масову культуру, переслідувала хіпі й анархістів і відправляла молодих людей, що ухилялися від військової служби, на примусові роботи чи до психіатричних лікарень.

Розкол Берліна відходить у небуття, але уроки історії не втрачають актуальності. Ідеологія нікуди не поділася. Корисно вивчати праці Леніна, особливо присвячені політичній війні, аналізувати пишномовні офіційні заяви, де сховано чимало підказок, і неухильно стежити за термінологією. Країни Балтії не отримали 1991 року незалежності, вони її повернули. Нині в окупації Крим і Тибет. Тайвань – окрема країна, а не бунтівна провінція. Невидимі стіни досі височіють у світі. Люди, що прагнуть свободи, не тікають до комуністичного Китаю чи (попри відступництво Едварда Сноудена) до Росії. Вони все-таки прямують на Захід, нерідко йдучи на великі ризики. Антизахідні настрої – легковажні ілюзії. Наші би проблеми тим людям, що у справжній скруті. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і YouTube

Едвард ЛУКАС


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини