Ситуація, яку ми спостерігаємо навколо підготовки до саміту "нормандської зустрічі", має дійсно безпрецедентний вигляд із дипломатичної точки зору.

Представники президентів Франції, України, федеральної канцлерки Німеччини підтверджують узгоджену дату зустрічі в Парижі. І тільки в Кремлі то заявляють, що ніякої точної дати поки що немає, то підтверджують, що саміт відбудеться.

Читайте також: Катастрофічний саміт: у разі зустрічі нормандської четвірки ризикуватиме тільки Україна

Ці слова помічника насправді нічого не означають. Зустріч дійсно може відбутися 9 грудня. Зустріч дійсно може відбутися до кінця року, а може й не відбутися взагалі. Це всього лише абсолютно точна констатація того факту, кому потрібна ця зустріч.

Вона потрібна Володимирові Зеленському, щоби продемонструвати своїм виборцям, що докладаються всі зусилля для досягнення миру. І вона потрібна Еммануелеві Макрону заради підтвердження претензій на роль європейського лідера. Вона меншою мірою потрібна Анґелі Меркель – хоча канцлерка й зацікавлена ​​в тому, щоб "нормандський формат" привів до миру, вона прекрасно розуміє, що саміт у Парижі мир не наблизить.

А Володимирові Путіну ця зустріч не потрібна. Від слова "взагалі". Російський президент не зацікавлений у мирі з Україною. У стабілізації відносин із Заходом він зацікавлений – але не ціною відмови від українських земель. Та й узагалі ця стабілізація залежить не від результатів саміту в "нормандському форматі" й навіть не від припинення війни в Україні, а від результатів президентських виборів США та парламентських виборів у Німеччині. На відміну від Зеленського й Макрона, Путін уміє дивитися вперед – просто тому, що має ще дуже багато часу.

Читайте також: Результат нормандського саміту залежатиме від того, на що розраховує Путін – Портников

Тому російський президент вичавлює із самої підготовки до "нормандського саміту" стільки, скільки може. Підштовхує Зеленського до нових і нових поступок, розраховує на посилення конфронтації між главою держави та громадянським суспільством – незалежно від того, чи готовий сам Зеленський стати лідером українських колабораціоністів, чи ні. Підштовхує Макрона до тиску на Зеленського. Домагається вигідних для "Газпрому" голосувань у Бундестазі. Самою своєю поведінкою Путін немов би говорить – якщо вам потрібна ця зустріч, прогинайтеся. А я подивлюся, чи добре ви це робите.

А своїми останніми маневрами він узагалі поставив партнерів в ідіотську ситуацію. Але це – не свідчення його сили.

Це – свідчення нашої слабкості.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube