Час для цього назрів давно, але останнє "стендап-шоу" від українських топ-політиків – саме та мить, коли варто серйозно замислитися над першопричинами неспроможності вже багато років чинної політичної системи, пише у своєму блозі на НВ екснардепка Олена Сотник.

Які політики, така політика. Яка політика, такий рівень державного управління (якість політик). Який рівень державного управління, такий рівень життя пересічних громадян (не абсолютна кореляція, але дуже залежна).

Хочете апелювати, навести мені приклад Трампа, – забудьте, США теж переживають серйозну кризу лідерства. Просто через те, що 200 років вони таки щось істотне будували в державному управлінні, це важко розвалити за один президентський термін.

З одного боку, є добра новина – ми не унікальні й кілька десятків держав переживають кризи політичного лідерства та державного управління. З іншого боку, маємо цілу низку додаткових викликів, які ставлять саме існування української держави через цю "кризу" під загрозу.

Спочатку про загальні тренди (передумови від професора Єльського Університету Єна Шапіро):

• вплив глобалізму, технологій і задоволення зростання;

Читайте також: Портников: Настав час путінізму по-кварталівськи. На щастя – ненадовго

• старіння населення в багатьох розвинених демократіях;

• колапс "корпоративного консенсусу" між бізнесом і працівниками.

Внаслідок слабкої реакції традиційних партій і політиків на ці виклики, з’явився глобальний тренд невдоволення виборців і вимога політичних реформ, зокрема змін старих політичних партій і систем. Це потягнуло за собою масштабну тенденцію появи несистемних або навіть антисистемних партій і груп. Випадкових і популістських лідерів.

Виборці очікували позитивних змін, але "більше демократії" та "репрезентативності" у представництві парадоксально створило більше проблем. Через низьку якість самих "представників людей": погіршило вже наявні загрози та виклики.

У сталих демократіях послаблення класичних партій фактично призвело до зменшення можливостей керувати процесом й ухвалювати ефективні рішення.

І тут теж є декілька причин чому, але насамперед – несистемність і відсутність інституційного механізму політичних сил. Плюс несистемні та слабкі партії страждають через відсутність професіоналів і напрацювань, які могли би стати реальними рішеннями проблем, що турбують виборця.

Якщо по-простому, то наш вибір (бо я теж "несистемна" виборчиня) схожий на те, коли ти приходиш у зоопарк, тобі подобається мавпочка, але ж необов’язково брати її додому, бо вона зруйнує все навколо в помешканні. І тобі буде погано, і мавпочці теж не дуже добре. Але вона симпатична, і ти точно знаєш, що це щось нове й цікаве. Ну, а далі розтрощена квартира, й уже не така вона й симпатична, та мавпочка, але ми відповідаємо за тих, кого приручили.

Читайте також: Де ви взяли оцих "слуг"?! "Маленькі Зеленські" виявилися ще тим збіговиськом

Отже, ближче до наших українських реалій. Чому в нас за 30 років не запрацювала політична система, система державного управління та демократія?

Чому коло замикається на жадібності, непрофесіоналізмі, хамстві, неосвіченості, ігноруванні глобальних загроз і переведенні уваги суспільства від реальних викликів на низькопробні саркастичні знущання політиків одне з одного? Ні, не через олігархів, і навіть не через Росію та інших ворогів.

Через нас із вами: громадян. Причому тут є дві різні групи, і кожна винна по-своєму:

• ті, хто вирішив виступити в ролі представників інтересів людей – політики на центральному та регіональному рівнях;

• ті, хто через свою безвідповідальність, байдужість або наївність, доручив себе представляти – виборці.

Українське суспільство вже давно політизоване й одночасно поляризоване через велику кількість політичних сил, порядків денних і непотрібних дискусій про те, як непотрібно робити, замість того, як варто робити.

До речі, саме в розпорошеному поляризованому суспільстві виникають загрози приходу авторитарних режимів. Це ще одна із внутрішніх загроз і сценаріїв, куди ми можемо скотитися.

Проте не всі сценарії погані, і вихід завжди є. Він точно не всім сподобається, і "головні демократи" можуть мене критикувати, але це не зупинить мене запропонувати рішення в наступному матеріалі.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube