Білоруська молодь на демонстрації в День Волі з антиросійським транспарантом: "Свободу народам, смерть імперіям". Мінськ, 25 березня 2016 року

Білоруський посол у Росії Володимир Семашко заявив, що Білорусь і Росія продовжують роботу над узгодженням дорожніх карт поглибленої інтеграції та паралельно вирішують проблему цін на енергоносії у 2020 році, пише Віталій Портников для "Радіо Свобода"

"Президенти домовилися, що цілі заявлені грандіозні, і вони не повинні змінюватися. Це перехід на уніфіковане податкове законодавство, створення єдиних ринків нафти, газу і електроенергії, створення єдиного парламенту й уряду з певними повноваженнями", – зазначив дипломат.

Читайте також: Добрий слідчий Путін схиляє Лукашенка до глибшої інтеграції. Той пручається

Втім, вже за кілька годин після оприлюднення цих оптимістичних заяв посольство Білорусі в Росії спростувало власного посла та заявило, що слова про єдиний парламент й уряд вирвані з контексту. А пізніше стало відомо, що запланована на 8 грудня зустріч президентів Білорусі та Росії може не відбутися, оскільки сторонам не вдалося погодити всю інтеграційну програму дій.

Ініціатором цієї зустрічі був білоруський президент Олександр Лукашенко, однак Володимир Путін у своєму спілкуванні з білоруським президентом вибрав тактику, яка дивовижно нагадує його діалог із президентом України Володимиром Зеленським. Путін ставить умови, і поки його візаві не виконує все, що вимагає Кремль, зустрічі не відбувається.

Вимога до Лукашенка є дуже простою – здати Білорусь

Зрозуміло, що умови, які має виконати Лукашенко, значно серйозніші, ніж ті умови, які висувають Зеленському. Від українського президента вимагали погодитися з горезвісною "формулою Штайнмаєра", та й розмовляти з ним будуть за присутності президента Франції та канцлерки Німеччини. Лукашенко зустрічається з Путіним без посередників. І вимога до нього є дуже простою – здати Білорусь. Тобто узгодити всі "інтеграційні карти", які запропонувала Росія.

Читайте також: Нормандський тариф: черговий обмін суверенітету на газ – це не мир і навіть не перемир'я

Зліва направо: президент Білорусі Олександр Лукашенко та президент Росії Володимир Путін. Сочі, 15 лютого 2019 року

Поки що Лукашенко пручається, як може. Але його посол у Росії невипадково говорить не тільки про інтеграцію, а й про необхідність узгодити ціни на енергоносії. Білоруська економіка не в кращому стані й залежить від російської прихильності. Й обмінювати цю прихильність на слова про дружбу та братерство не дуже й добре виходить. Путінові більше не потрібні слова. Йому потрібна Білорусь. І для її поглинання російський президент намагається скористатися договором про Союзну державу, який підписали ще за часів Бориса Єльцина, але ніколи не виконували. Не виконували саме тому, що Лукашенко не хотів ділитися владою з Єльциним і Путіним.

Але в Москві вирішили дочекатися моменту, коли білоруський президент матиме не так уже й багато можливостей для маневру. Якби Лукашенка вдалося "дотиснути" до 8 грудня, Путін міг би з легким серцем вирушати до Парижа – "дотискати" Зеленського. Тепер поглинання Білорусі доводиться відкласти. Але Путін продовжує розраховувати, що в нього все вийде: у Кремлі поки що не виключають, що зустріч російського й білоруського лідерів усе ж таки відбудеться ще до кінця року.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube