Саміт НАТО, який відкривається в Лондоні в 70-ту річницю від дня створення альянсу, стане символом важких часів у його історії.

Вперше за багато десятиліть існують сумніви в тому, що союз світових демократій здатний впоратися з головним своїм завданням – бути гарантом безпеки в Європі й Атлантиці.

Читайте також: На відміну від України, Росія чудово розуміє, навіщо нам НАТО. І робить усе, щоби нас там не було

Те, що президент Франції Еммануель Макрон називає "смертю мозку НАТО", почалося аж ніяк не сьогодні, а із закінченням холодної війни. Огидна імперія зла – Радянський Союз – назавжди зникла з політичної карти світу, розпався Варшавський договір, країни Центральної та Східної Європи стали демократичними, про демократію заговорили й у Росії. Навіщо тоді потрібно НАТО? Навіть розширення альянсу, до якого вступали країни центральної та південної Європи, сприймалося радше як інерція, а бажання приєднатися з боку України та Грузії сприйняли як примху.

Так НАТО і проспав відродження – вже в новому, путінському вигляді – агресивного, небезпечного для стабільності й миру авторитарного режиму в Кремлі. Проспав до такої міри, що дотепер не може прокинутися. Той самий Макрон, який першим заговорив про "смерть мозку НАТО", одночасно намагається довести, що Росія – не ворог альянсу. Хоча у Кремлі практично й не приховують своєї ворожості. Так що запевнення Макрона – найкраща ілюстрація хвороби, у якій президент Франції підозрює своїх партнерів.

Але Макронова неадекватність Макрона – зовсім не доказ адекватності інших лідерів країн альянсу. Головна загроза дієздатності НАТО – не Макрон, а Трамп. Те, що Сполучені Штати в період його авантюрного президентства перестали відігравати роль лідера західного світу, вдарило й по репутації альянсу, і по його можливостям, і по його перспективам. Ще одна проблема – фактичний розкол між країнами, які усвідомлюють небезпеку з боку Москви, і тими, хто з погано зрозумілих причин воліє підтримувати дружні відносини з Путіним.

Читайте також: Україна й НАТО: влада вкотре припустилася дошкульної помилки

І це – один із важливих наслідків розширення альянсу. Виявилося, що перемога над комунізмом зовсім не щеплення від авторитаризму й нестримного популізму. Хвороба, від якої зараз страждає Україна і яка може стати фатальною для її майбутнього, не оминула багато країн Центральної та Південної Європи і зробила їх справжніми "російськими кіньми" в системі безпеки альянсу.

Втім, побоюватися за майбутнє альянсу я б не поспішав. Чим важче прокидатимуться в НАТО, тим агресивнішу роль гратиме Росія. І рано чи пізно вона поставить альянс перед справжнім викликом. Зрозуміло, за це доведеться дорого заплатити – але євроатлантичну солідарність буде відновлено.

Для нас питання полягає тільки в тому, де під час цього вирішального конфлікту буде Україна – поруч із демократичним світом або в союзі з державою-агресоркою.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube