Прапор, яким були вкриті тіла полеглих на фронті російсько-української війни бійців першого механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади: капітана Віталія Бондаренка, лейтенантів Владислава Рильського та Юрія Думанського, солдата Михайла Романовича. Вояки загинули 13 серпня 2014 року в селищі Новосвітлівці, що на Луганщині

Напередодні нормандських переговорів було би варто зрозуміти, якою є стратегічна ціль Росії щодо України, адже суть і формат переговорів визначатимуться саме цим. Спочатку визначимо, який стратегічний інтерес складає Україна для Росії, а потім окреслимо різні сценарії та оцінимо їхню привабливість для Росії.

Які основні характеристики російської держави? По-перше, це імперія – хоча трохи пошарпана та зменшена в 1991 році, але в усіх сенсах правонаступниця всіх попередніх імперських форматів державності, від царського до радянського. По-друге, це авторитарна держава, де традиція демократії, прав людини та підзвітного врядування ніколи не була вкоріненою. Важливо, що обидві характеристики є питомими для Росії: вона народилася як держава з цими характеристиками, виросла й існувала завдяки їм (згадайте ординський вплив на формування формату державності та колоніальну політику ранньої Московії щодо навколишніх слов’янських і неслов’янських утворень, яка стала передумовою її вивищення та зростання).

Росія – остання імперія світу, як вважає багато дослідників. Майже всі подібні імперії припинили своє існування. Можна сказати, що імперії – динозаври ХХІ сторіччя, і ця метафора ілюструє не лише проблематичність існування імперій у швидкоплинній і мінливій сучасності, а й їхнє ставлення до навколишнього політичного середовища. Рептилії не мають друзів, вони розглядають усі рухомі об’єкти як потенційну їжу. Тому навколишні території та їхнє населення імперія  розглядає суто як ресурс.

Які українські ресурси важливі для Росії?

1. Людський ресурс: слов’янське населення, яке в Росії стрімко меншає порівняно з неслов’янським. Але складає інтерес лише те слов’янське населення, яке можна приватизувати, навернути в імперську парадигму.

2. Економічний ресурс: промисловий і сільськогосподарський потенціал, в який можна інвестувати на вигідних умовах, і значний ринок, який можна контролювати.

3. Геополітичний ресурс: можливість здійснювати "проєкцію сили" та залучати до геополітичних проєктів, або принаймні не дати це зробити іншим.

4. Внутрішньополітичний ресурс: приклад неспроможності цінностей і політичних систем, альтернативних російській державності, для підтримки власної внутрішньої політики.

Читайте також: Нормандський тариф: черговий обмін суверенітету на газ – це не мир і навіть не перемир'я

5. Семантичний ресурс: всі російські сенси (рання державність, писемність, православ’я, слов’янство, культурна ідентичність, "Третій Рим", роль в європейських справах і навіть назва країни) запозичені з давньої Русі, з київських пагорбів, а сучасну Росію придумали (і значною мірою втілили) київські інтелектуали XVII–XVIII сторіч. Звідси російське прагнення приватизувати історію, героїв, сенси та слова: без них Росія лише пізній нащадок Орди.

Розгляньмо різні сценарії розвитку України із позицій російських інтересів. Сценарії вишикувані в напрямку зниження привабливості для Росії. Привабливість визначається можливістю отримувати вищевказані ресурси на вигідних умовах.

1. Білоруський сценарій

Формально незалежна держава, але фактично абсолютно залежна й керована в політичному, економічному та безпековому вимірах. Частина одного економічного та культурного, а в перспективі й політичного простору. Ключовий партнер у торгівлі, інвестиціях, енергетичних і безпекових проєктах. Політичний інструмент відновлення формального радянського федералізму, що дозволяє зростати далі за рахунок слабких сусідів. За політичною суттю – це васальна держава. Максимальна можливість легітимно експлуатувати всі види українських ресурсів, що означає найбільшу привабливість цього сценарію.

2. Багатовекторний сценарій

Україна за часів другої каденції Леоніда Кучми: формально незалежна держава, але значною мірою залежна у вищевказаних вимірах. Вплив Росії не є абсолютним, його потрібно узгоджувати й обмежувати на вимогу локальних можновладців та олігархів. Певні бар’єри існують для російського впливу в економіці та політиці. Багатовекторність зовнішньої політики на практиці стримує альтернативні геополітичні проєкти (ЄС, НАТО). Існують певні механізми легітимації російської присутності (військові бази, інвестиційні проєкти тощо). За політичною суттю – це протекторат. Обмежена можливість легітимно експлуатувати всі види українських ресурсів, що означає меншу, але досить високу привабливість цього сценарію.

3. Провалена держава (failed state)

Формально незалежна держава, але з надзвичайно слабкими інституціями, неефективна та неспроможна. Країна постійних внутрішніх конфронтацій, перманентної нестабільності, періодичних майданів, політичних криз, дострокових виборів, зміни урядів, збройних переворотів тощо. Реальною політичною силою є не визначені Конституцією політичні інституції, а олігархи, силовики та регіональні барони з їхніми приватними арміями. Це ще більше обмежує можливість експлуатувати всі види українських ресурсів, але й не дає можливості робити це іншим центрам сили, а також створює певну легітимацію розширення російського впливу "задля безпеки спільного європейського дому" й таке інше.

4. Заморожений конфлікт

Незалежна Україна, в межах якої існує анклав, який не контролює українська влада, який є джерелом постійної конфронтації та напруження (як Придністров’я, але певні риси знаходимо як в Абхазії та "Південній Осетії", так і в форматах російського впливу на карабахський конфлікт). Неможливість для України проводити повністю самостійну зовнішню політику. Постійна присутність російських військових формувань (наприклад, у легітимному статусі миротворців, але якщо не вдасться, то в нинішньому статусі "добровольців" і "гуманітарної допомоги"). У цьому сценарії Росія не може експлуатувати українські ресурси поза межами анклаву, але може створити проблеми для інших центрів сили (відлякувати інвесторів, відтерміновувати зовнішньополітичні ініціативи тощо).

5. Буферна зона

Незалежна Україна, яка відмовляється від своїх євроатлантичних амбіцій в обмін на багатосторонні гарантії безпеки (щось на кшталт оновленого Будапештського меморандуму). Можливі обсяги впливу Росії в економіці та культурі визначають у Києві: певною мірою відновлюється торгівля, налагоджується співпраця в енергетиці, існує вільне транспортне сполучення. Росія якимось чином бере участь у багатосторонніх проєктах відновлення Донбасу, відмовляючись від односторонньої легітимації свого статусу "старшого брата", але позбавляючи такого статусу й іншу сторону. У цьому сценарії Росія практично не має можливості експлуатувати українські ресурси на вигідних для себе умовах, але обмежує ці можливості для інших.

6. Євроатлантична Україна

Незалежна Україна, що рухається в напрямку інтеграції з Євросоюзом і НАТО. Посилення та підвищення спроможності й ефективності українських інституцій. Дуже обмежена економічна співпраця в окремих сферах. Інтеграція України в європейський економічний, правовий, безпековий і культурний простір на європейських принципах "багатоголосся", вільного руху ідей, людей і капіталів. Мінімальний вплив Росії, найменш бажаний для Росії сценарій.

Читайте також: Не просто миру. Якої перемоги над Росією варто прагнути

Ці шість сценаріїв вишикувані в порядку зменшення привабливості для Росії із позицій її стратегічних інтересів – від найкращого для Росії першого до найгіршого шостого. Вони не залежать від настроїв російського керівництва та визначаються геополітичними (у широкому розумінні, із геоекономікою та геокультурою включно) інтересами російської держави, притаманними їй протягом всієї історії (адже існують лише два типи російських правителів – "збирачі земель" на кшталт Івана Грозного, Сталіна чи Путіна та "деконструктори" на кшталт Горбачова).

Але існує і сьомий сценарій. Передумовами для нього є великі геополітичні амбіції нинішнього російського керівництва, що виходять далеко за межі стратегічних цілей експлуатації всіх видів українських ресурсів. Путін воює не з Україною – він воює із Заходом, із західними цінностями, відверто насміхаючись над лібералізмом, демократією, євроатлантичною єдністю та намагаючись ствердити їхню неспроможність і довести всьому світові переваги іншої системи цінностей. Тому його ціль – не лише Україна, а Європа. Найкращим сценарієм для нього є такий, який створює проблеми для Європи, європейської солідарності та європейських цінностей. Тому ми ставимо цьому варіантові найвищий рейтинг – нуль.

0. Руїна. Територія хаосу

Сильні внутрішні конфлікти, переведені із ціннісної в географічну площину, розвалюють Україну на кілька державних утворень, що мають різну геополітичну відстань залежно від можливості та вигідності експлуатувати всі види їхніх ресурсів. Одні частини Росія відверто анексує та інтегрує в себе (сьогодні це Крим, а якоїсь миті може бути й Донбас). Другі частини формують буферну державу зі сценарію номер 1 (кандидатами є Харків та Одеса, причому Харків уже відіграв цю роль сто років тому). Третя частина формує провалену державу за сценарієм номер три (наприклад, зі столицею в Києві, або, ймовірно, центр + Галичина). Четверті частини, які найменше піддаються можливостям експлуатації ресурсів із боку Росії, відвалюються й інтегруються до західних сусідів, часом створюючи суперечки між ними (найочевиднішим є Закарпаття, але в умовах розвалу таких кандидатів буде більше). Потоки українських біженців затоплюють Європу. Цей сценарій досягає всіх видів стратегічних цілей нинішнього російського керівництва, спрямованого не лише на відновлення імперської сили, але й на приниження альтернативних геополітичних проєктів і ціннісних систем.

В усіх сценаріях інструментами російського впливу є не лише збройні формування, економічна, дипломатична й інформаційна війна, а й українські олігархи, українська корупція, російський культурний вплив, слабкість українських інституцій та української ідентичності.

Отже, маємо сім сценаріїв, вишикуваних у рейтингу привабливості для Росії із позицій об’єктивних можливостей експлуатувати українські ресурси: людські, економічні, геополітичні, внутрішньополітичні, семантичні. Нескладно побачити, що привабливість сценаріїв для України формує той самий рейтинг, тільки у зворотному порядку.

На основі цього рейтингу можна створити образ перемоги для України, але це вже наступна тема.

Уважно погляньмо, які сценарії Росія просуватиме на нормандських переговорах, а які сценарії захищатимуть українське політичне керівництво та громадянське суспільство.

Автор висловлює щиру подяку всім колегам, що брали участь у створенні цієї статті.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube