Серед двох законів щодо реінтеграції ОРДЛО один здається ключовим, а інший маскувальним.

Маскувальний закон – "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях". У ньому фіксується факт агресії РФ, факт окупації українських територій і створення окупційних адміністрацій із колаборантів і російських емісарів, узаконюється провідна роль ЗСУ в проведенні військової операції із захисту від цієї агресії тощо.

Тобто маскувальний законопроект фіксує вже давно очевидне, що, звичайно, пора було зробити ще 2014 року. Але по суті нічого нового не додає до ситуації та до перспектив деокупації. Навіть не здивуюся, якщо в підсумку з нього приберуть чи якось зроблять більш прийнятними згадки про Мінськ угоди. Тому що цей закон тільки задля того, щоб був ухвалений інший.

Читайте також: Як Хорватія перемогла: хорватський досвід реінтеграції окупованих територій

І цей інший закон, "Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей", – ключовий. Ним на ближчий рік подовжено положення закону про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей. Зважаючи на все, саме цей закон президент, його адміністрація та всі їхні союзники вважають ключовим, таким, що створює умови для відходу РФ із ОРДЛО, таким, що в реальності імплементує Мінські угоди, що б там не було написано чи не написано в згаданому на початку іншому законопроекті.

Фактично, цей ключовий законопроект закріпляє проросійську й колаборантську місцеву владу на окупованих територіях навіть після відходу звідти РФ. І ще він натякає на можливість проведення місцевих виборів на цих територіях уже в грудні цього року. Адже 7 грудня 2014 року називалося датою місцевих виборів у тому законі, дію якого пропонують подовжити. Чи значить це, що дата виборів автоматично трансформується в 7 грудня 2017 року? Не очевидно, але дуже можливо.

Чомусь офіційно це називають хорватським варіантом реінтеграції. Але досить почитати подовжуваний на рік закон, аби зрозуміти, що там нічого хорватського і близько немає. Адже в пропонованому зараз варіанті й вибори мають проводити до демілітаризації, і ніякої адміністрації ООН не передбачено. Більш того, достроково усунути обраних на цих виборах осіб навіть після закінчення дії закону категорично заборонено, це також прописано окремо. Взагалі не передбачено жодних варіантів усунення чинних окупаційних адміністрацій від влади.

Читайте також: Чому Україні потрібна саме деокупація

Більш того, положення про підпорядкування місцевих силовків місцевій виборній владі також прямо суперечить тому, що передбачала хорватська ідеологія реінтеграції. Там ключовим було, що місцева міліція діяла як частина адміністрації ООН і під керівництвом адміністрації ООН. Про вибори, які проводилися аж за два роки, після повної демілітаризації та врегулювання питань із украденим майном, із поверненням тимчасово переміщених осіб, я навіть не згадую. Тому не полишає враження, що під новими назвами впихують сценарій іще 2014 року.

Якщо підбити підсумки, то перший закон ухвалювати варто. А другий, щодо "мирного врегулювання ситуації", – небезпечно.