За "правду" історії: про що свідчить перед'ювілейне пропагандистське загострення в Росії
Російська пропаганда почала новий раунд боротьби за так звану правду історії. Черговим сигналом слугували слова Володимира Путіна на пресконференції та його виступ на неформальній зустрічі президентів СНД у Санкт-Петербурзі.
Взагалі хід пресконференції наочно показав, що російському президентові смертельно набридло займатися проблемами управління, зустрічі з журналістами все більше нагадують картину "Ходаки в Леніна". Працівників преси направляють на захід за участю президента із затвердженими місцевими начальниками питаннями-проханнями. Журналістка з Ямалу відхилилася від затвердженої лінії та поставила непередбачене запитання про багатостраждальний міст через Лену, і її за це змусили звільнитися з роботи.
Пожвавився Путін тільки у трьох випадках. По-перше, при міркуванні про так звану глибоку інтеграцію з Білоруссю. По-друге, коли почав видавати сентенції про "исконно русские" території, нібито подаровані Україні Леніним, і, по-третє, його буквально розпирало від обурення щодо резолюцій європейських організацій, в яких Сталіна ц Гітлера звинувачували в розв'язанні Другої світової війни.
У Москві почалася підготовка до святкування закінчення бойових дій у Європі у травні 1945 року, і весь період великої війни став одним із основних інструментів російської пропаганди.
Під пропагандистський обстріл вкотре потрапило "Радіо Свобода" за публікацію на сайті розділу із книжки Володимира Воронова "Розсекречено. Правда про гострі епізоди радянської епохи" під назвою "Спецштрафзагін. Чекісти-кримінальники в тилу ворога".
Публікація викликала буквально лють відомого Володимира Соловйова, який присвятив їй навіть дві свої передачі. На них він звинувачував автора, що той "на боці німців". На одній із них журналіст і депутат Державної думи Олександр Хінштейн заявив, що написав запит у прокуратуру для перевірки книжки Воронова та публікації на сайті "Радіо Свобода".
Читайте також: Зеленський має почути Путіна
При цьому жодних фактів спростування ні Соловйов, ні Хінштейн не навели, а просто обурювалися тим, що на партизанів зводять наклеп. Ніхто в ефірі федерального телеканалу не спромігся предметно відповісти авторові.
Адже він на документальних джерелах показав, що так звані розвідники були насправді пересічними терористами, й набирали їх із тих, хто прославився у передвоєнні роки тортурами й розстрілами людей.
Про те, що в так званих партизанів руки по лікоть у крові, було не тільки відомо. Багато з них своїми звірствами перевершили навіть досвідчених катів, тому їх судили та помістили в тюрми й табори.
Історик радянських спецслужб Микита Петров в ефірі "Радіо Свобода" наводить деякі приклади "відчайдушних" людей, яких Судоплатов попросив звільнити для використання у своїй діяльності. "Я скажу про кількох героїв, про яких пише Володимир Воронов. Лунько, начальник Ленінськ-Кузнецького міськвідділу, і Золотар, теж один із Новосибірського НКВД, також відзначився в Ленінськ-Кузнецьку. Якби Олександр Хінштейн переглянув міські газети Ленінськ-Кузнецька за 1939 рік, він побачив би, що там висвітлюється судовий процес. Це рідкісний випадок, коли в радянських газетах був висвітлений судовий процес проти чекістів і Золотаря, і Лунька, їх звинувачували в тому, що заарештовували дітей і піддавали їх тортурам, сотні з гаком дітей. Про це к статті Воронова йдеться, і це абсолютний факт".
Або взяти вже сакральну фігуру радянського розвідника Миколи Кузнєцова. Перевірка Комі-Пермяцького обласного відділу НКВД виявила факти його діяльності. "Їм легко вдалося знайти численні факти провокацій, більшість із них були пов'язані з ім'ям Кузнєцова". Останній зізнався комісії: "Я йому приписував наговорене ним по злості, приписки ці я робив, ґрунтуючись на своїх припущеннях". Цікаво, що у своїй книзі "Таємниці Луб'янки" Олександр Хінштейн пише про Кузнєцова. "Я свідомо не коментую ці безпорадні виправдання Кузнєцова. Додати до його слів, напевно, нічого".
Книжку видано 10 років тому. Відтоді жодних документів, які спростовували б наведене Хінштейном, не з'явилося, але його позиція кардинально змінилася. Тепер Кузнєцов не провокатор-терорист, а розвідник у білому вбранні. Воно й зрозуміло. Кремль вимагає, треба відповідати.
Вся книжка Воронова й розглянутий розділ у ній документально підтверджені. Не випадково ні Соловйов, ні Хінштейн не стали вести аргументовану дискусію, а в дусі сталінських часів публічно й на папері зайнялися доносами на тих, хто відхиляється від лінії влади щодо Другої світової війни.
Читайте також: Журналіст розповів, яке запитання особливо дошкуляє Путінові
Слід сказати, що таке перед'ювілейне пропагандистське загострення є частиною підготовки до масштабного наступу на залишки хоч якихось свобод. Якщо взагалі подібне до сучасної Росії може бути застосовано.
Наростаюльний вал протестів змушує Путіна та його оточення шукати способи вгамування невдоволення населення. Літні московські протести показали, що майбутні вибори в Державну думу можуть зіткнутися з активною протидією. Не випадково пожвавилася так звана системна опозиція та комуністи зокрема.
Від них особливих неприємностей влада не очікує. Набагато важливіше, що починає набирати силу несистемна опозиція. Вона тільки проходить період формування, але її сила в горизонтальних зв'язках, які важко простежити, тим паче – контролювати.
Через такі обставини московська влада розв’язує подвійне завдання. Розкручуванням "побєдобєсія" влада спробує викликати в населення приплив патріотичних почуттів і тим самим намагатиметься заглушити зростання протестних настроїв. У 2014 році анексія Криму й агресія на Донбасі якоюсь мірою дозволили розв’язати це завдання, але ефект виявився досить короткочасним. Й ось тепер спроба знову повторити пройдене.
Друга мета – під прикриттям хвилі офіційного патріотизму сильніше загвинтити гайки. До цього належить випробування так званого суверенного інтернету. Завдання очевидне – якщо не взяти під контроль, то істотно ускладнити зв'язки між опозиціонерами.
Із цією метою починається нова фаза боротьби "за правду історії", до якої долучився сам Путін. Його висловлювання вже викликали дипломатичний скандал із Польщею, і це тільки початок.
Наступ на "Радіо Свобода" є тільки однією із ланок чистки російського інформаційного простору. Закрити московське бюро радіостанції у Кремлі дуже б хотіли, але не наважуються через побоювання заходів у відповідь щодо російських офіційних ЗМІ, які ведуть мовлення на зарубіжні країни. Зокрема Russia Today. Проте кинути тінь бездоказових звинувачень і докорів цілком навіть можливо, що й робиться у виконанні Соловйова та Хінштейна.
Якби йшлося тільки про новий московський пропагандистський наступ, то нас він не стосується. Набагато важливіше й небезпечніше, що це може виявитися прелюдією до серйозніших дій із дестабілізації ситуації в Україні. І до цього треба бути готовими.
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки