Якщо набереться 300 голосів під виглядом невинного бажання надати парламенту повноважень на утворення консультативно-дорадчих органів, це відкриє в конституційному тілі законодавчу діру, крізь яку потім, всього 226-ма голосами, зелена монобільшість легко вмонтує путінські забаганки.

Ранком 14 січня, в перший же пленарний день 2020 року, Верховна Рада 249-ма голосами попередньо підтримала законопроект №1028, поданий президентом Володимиром Зеленським як невідкладний, щодо зміни Конституції в частині наділення парламенту додатковими правами. Ця новина прожила на шпальтах новинних ресурсів не більше двох днів, отримала мляве обговорення, після чого швидко потонула серед поточних подій.

А дарма.

Законопроект виявися напрочуд лаконічним, але вкрай загадковим – на половині аркуша президент невідкладно вимагає розширити повноваження ВР (стаття 85 Конституції ) можливістю створення "консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів".

Читайте також: Віталій Портников: Питання встановлення контролю над Україною стає одним з головних питань російського транзиту влади

Що ж то за такі життєво важливі органи, які так невідкладно потрібні президенту? "Вікіпедія" тлумачить, що вони створюються представниками громадськості з метою долучення їх до управління державними справами в публічних органах влади. І якщо, скажімо, Кабміну такі органи дійсно потрібні, щоб технократи іноді узгоджували свої нововведення з населенням, то створення таких для Верховної Ради виглядає дещо нелогічним – навіщо народним депутатам, які самі є представникам громадськості, потрібні допоміжні органи, які утворюються знов таки представниками громадськості?

Читаю пояснювальну записку до законопроекту і очманіваю від формулювання: законопроект вкрай потрібен тому, що "можливість створення консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів є важливою запорукою ефективної організації цих органів". Перечитав тричі, але нічого так і не второпав. Тільки здивувався здатності новітніх законотворців формулювати маячню навіть в законопроектах конституційного рівня.

Втім, "слугам" та їхнім сателітам з фракції "За майбутнє" пояснення здалося цілком логічним, адже вони, як і очікувалося, проголосували одностайно. "Батьківщина" голосів не дала – як не намагалася Олена Шкрум, їй так і не вдалося витягти з зелених доповідачів конкретну мету нововведення. "Голос" та "ЄС" покрутили пальцем біля скроні, назвавши президентську ініціативу безглуздою - таким собі "конституційним спамом", що "перетворює Конституцію з Біблії на комікс". Виявилося, й Опоблок був проти. Мабуть вже тільки тому, що не спромігся розгледіти в законопроекті ні політичний, ні фінансовий зиск для себе.

Читайте також: Дмитро Снєгирьов: Україною фактично в односторонньому порядку виконуються завдання, які були визначені "нормандським форматом"

Та й дійсно, ну навіщо засмічувати Конституцію, коли Верховна Рада й без цього нововведення має достатньо повноважень для створення різних допоміжних структур і ефективно цим правом користується протягом всього свого існування? Задля створення додаткових теплих посад зеленим друзям та кумам, як то припускають деякі опозиційні депутати? Але ж в законопроекті чітко зазначено: без додаткового фінансування. Нарешті, чому це так турбує президента, що він поспіхом вносить законопроект під грифом "невідкладний" вже в перший і єдиний день літньої сесії? Чому взагалі ініціатива йде саме від нього, а не безпосередньо від ВР, для якої начебто ці зміни й призначені? Ох, чує моє серце: на Банковій затіяли щось недобре.

***

Президент Московії не приховує, що від Зеленського він чекає насамперед внесення змін в українську Конституцію щодо визнання утвореного ним анклаву на сході України. Той злощасний закон "про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", який Верховна Рада щорічно пролонговує, щоб не зривати мінський процес, Путіна аж ніяк не влаштовує – не для того він затівав війну, щоб просто повісити на нашу шию розорений край з ворожим населенням. Йому потрібен прямий вплив на українську законодавчу ініціативу. Вплив на рівні вето, не менше. А тієї кількості майбутніх депутатів з окупованих територій з урахуванням усієї проросійської парламентської нечисті, буде явно недостатньо.

Втім, здається, в Кремлі нарешті усвідомили, що грубо впхнути ОРДЛО безпосередньо в тіло української Конституції – справа марна. Вже тільки тому, що навіть на обрії не видно українського політика, який будучи президентом, одночасно і бажав, і був спроможним виконати всі вимоги Путіна.

А от створити при Верховній Раді консультативно-дорадчий орган з представників громадськості окремих районів Донецької та Луганської областей, що працюватиме на постійній основі з широкими, законодавчо закріпленими повноваженнями – трюк досить ефективний і може цілком влаштувати Кремль. Принаймні так може здаватися Зеленському. А якщо взяти до уваги й те, що визначення представників дорадчих органів зазвичай не потребує повноцінного виборчого процесу, відоме безпекове питання, яке зараз стримує здачу українських інтересів за мінськими угодами, автоматично буде відсунуте на задній план. От тільки одна біда: будь-яка спроба заснування такого допоміжного органу одразу стикається з невідповідністю Конституції України. 

Читайте також: Вирок "Зе-владі": картинка допомагає перемогти, але не втримати перемогу

Отже, пазли складаються. Якщо набереться 300 голосів під виглядом невинного бажання надати парламенту повноважень на утворення консультативно-дорадчих органів, це відкриє в конституційному тілі законодавчу діру, крізь яку потім, всього 226-ма голосами, зелена монобільшість легко вмонтує путінські забаганки.

Тож із законопроектом №1028 Зеленський поспішав не дарма – якби Рада не встигла його попередньо ухвалити на другій сесії (тобто до 31 січня), це довелося б робити тільки на третій сесії, а значить остаточно ухвалювати аж на четвертій, восени 2020 року. При такому розкладі заплановані нормандські перемовини йому б точно не світили – без конституційних змін, які влаштують Кремль, ця зустріч принципово неможлива.

Але поки в Зеленського все йде за планом. Вангую, що вже 4-го лютого, в перший день пленарного засідання третьої сесії, законопроект №1028 винесуть на остаточне ухвалення. От чи набере він 300 голосів, залежатиме не стільки від здатності Зеленського маневрувати на ринку політичної торгівлі, скільки від усвідомленості суспільством загроз затіяної президентом гри.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube