Наше самоусвідомлення і спроби подолати когнітивний дисонанс можуть лежати в основі виправдання дій політиків, за яких ми голосували, а вони чомусь не виправдали очікувань.

Завжди люб’язна тиха людина раптом матюкається і кричить. Відома інста-дієтологиня нишком їсть шаурму на ярмарку. Україномовний кумир підтримує проросійського політика. І ми щоразу шоковані та думаємо: "Як же ж так? Та не може бути!" Це і є когнітивний дисонанс.

Явище, коли наші попередні уявлення не узгоджуються з новою інформацією, тож ми хочемо позбутися цієї прикрості. Загалом наше самоусвідомлення і спроби подолати когнітивний дисонанс можуть лежати в основі виправдання дій політиків, за яких ми голосували, а вони чомусь не виправдали очікувань, в надто критичному ставленні до людей, яким ми заздримо чи не хочемо підпускати до себе, толерантності до насильства, виправданні ксенофобії, а також шкідливих звичок.

Як люди зазвичай долають когнітивний дисонанс?

• Знецінюють значення явища, яке спричиняє дисонанс, як-от "мова не має значення, головне не красти і бути патріотом".

• Шукають інформацію, яка підтвердить їхні попередні уявлення. Це так зване confirmation bias – викривлення в бік підтвердження, яскраво проілюстроване антивакцинаторами.

• Уникають потрапляти в ситуації, що викликають дисонанс: наприклад, не хочуть знати про умови і наслідки виробництва в Китаї та Бангладеші, чи утримання тварин на фермах.

• Створюють "соціальне прикриття", що ніби применшує "провину", як-от пишуть з десятого айфона пости проти капіталізму і глобалізації, чи їдуть на дизельному авто на кліматичний марш (хоча це уже якась рекурсія когнітивного дисонансу).

Читайте також: Як підтримати людину, яка бореться з раком

Виглядає не дуже конструктивно. Хоча буває використання когнітивного дисонансу на краще. Так, можна застосовувати його для підвищення мотивації і змін уявлення про себе. Наприклад, ми думали, що не здатні щось зробити чи витримати, а виявилося, що дуже навіть можемо, тому тепер створюємо консонантні уявлення, згідно з яким ми сильні і здатні успішно виконувати складні завдання.

Якщо в нас є якесь деструктивне і неприємне уявлення про щось – "мене ніхто не любить" – можна створити собі когнітивний дисонанс, відшукавши об'єктивні докази за і проти. Дуже ймовірно, що доказів того, що оточуючі до нас ставляться переважно добре, лояльно і люблять, буде більше, ніж доказів того, що "ніхто не любить". Завдяки прагненню до консонансу ми змінимо погляд. Таке часто трапляється, коли малознайомі люди приходять на допомогу чи давні друзі вітають з Днем народження.

З-поміж іншого, когнітивний дисонанс може виникати, коли дійсність підсовує нам аргументи, що суперечать нашим позитивним уявленням про себе чи близьких. Як би ми не намагалися критично і тверезо себе оцінювати, нам все одно не хочеться отримувати від буття свідчення власного боягузтва, слабкої волі, непослідовності чи недалекоглядності.

До речі, деякі риси, які ми не любимо в інших, є частиною нас самих, яку так не хочеться визнавати. Про це писав Герман Гессе, а слідом за ним – низка психологів. Тому нам треба позбутися цього неприємного відчуття, здолавши дисонанс у будь-який доступний спосіб.

Ставлення до куріння – енциклопедичний приклад подолання когнітивного дисонансу і уникнення негативних суджень щодо самих себе.

Припустимо, ми вирішили покинути куріння, але через тиждень знову вийшли з колегами до курилки. Нам неприємно, що ми зірвалися, і ось ми уже змальовуємо себе як безвільну людину. Свідомо чи підсвідомо. Це неприємно. Треба зробити так, щоб не боліло і до нас повернулася самоповага. Що робити?

Можна себе публічно чи приховано соромити, щоби довести твердість своїх намірів курити. А можна розповідати собі та іншим, що то, насправді, була випадковість, ви можете довго не курити, і взагалі вихлопні гази шкідливіші за цигарки, а їх не забороняють.

З наступними зривами чи відмовою від ідеї припинення куріння назавжди можуть виникнути аргументи, що від раку легень, насправді, вмирають пізно, що є люди, генетично до раку легень не схильні, що краще знімати стрес і полегшувати тривожність тут і зараз за допомогою нікотину, аніж кинути курити і ходити та нервувати решту життя. І те, життя короткого і сповненого хворобами через стрес. Та й взагалі можна сказати, що куріння вам необхідне, аби мати змогу неформально спілкуватися в курилці, чи бути більш зосередженими і творчими. А ще це підтримка економіки через сплачування акцизу.

Формувати так звані консонантні уявлення просто і переконливо – це така собі анестезія. Консонантні уявлення хоч і допомагають здолати дисонанс і покращити уявлення про самих себе, та заважають нам змінювати звички, поратися з помилками та обривають зв’язки зі справді значущими речами: здоров’ям, стосунками, амбіціями. Як, крім випадку з курінням, когнітивний дисонанс може псувати здоров’я? Ось кілька прикладів:

• Ми стабільно набираємо вагу, але нічого не робимо, аби це зупинилося. Адже "це – боді-позитив, треба любити себе, такими як є, хорошої людини має бути багато, ніхто не має мені казати, як виглядати, зв’язку ваги і передчасної смертності не існує, на здоров’я вага не впливає".

Насправді, ожиріння підвищує ризики раку підшлункової, молочної залози та прямого кишківника, серцево-судинних хвороб і цукрового діабету. Тому краще вчасно знайти та усунути причину набору ваги, поки до ожиріння далеко. Нам може бути неприємно зізнатися собі в систематичних помилках, чи страшно йти до лікаря або психотерапевта розбиратися з гормональним балансом і харчовими розладами. Але це варто зробити.

• Ми не їмо овочі та фрукти. Що можна собі вигадати? "То все хімія і ГМО. У фруктах багато цукру. Рослинна їжа – це дорого, особливо взимку. Краще пити БАДи – там хоч точно вітаміни присутні".

Тим часом, дійсність така, що можна навіть взимку їсти достатньо овочів і фруктів, і це буде не найдорожча стаття витрат на харчування (вироби з м’яса та алкоголь значно, значно дорожчі). Жодні пігулки не замінять їжу, в якій є клітковина, мінерали, амінокислоти, смак та аромат. Але визнати, що займатися закупами незручно, готувати коренеплоди чи бобові невідомо як, і їсти пельмені чи цукерки простіше, мало кому хочеться.

• Ми не ходимо до лікарів на регулярні перевірки. Ніхто не хоче вважати себе інфантильним, лінивим чи несвідомим. Натомість, легше придумати, що "ці лікарі тільки лякають, як прийдеш і почнеться купа аналізів, прописують казна-що, ще й повчають, як мені харчуватися і спати".

Зі стоматологами те саме. Ми віримо в "карієс Шредінгера", який в нас може бути, а може і не бути, поки лікар не зазирне із зондом і дзеркальцем до рота. Бо як зазирне, точно щось знайде, і тільки гроші й віддавай. Насправді, ми боїмося лікарів, обстежень, самі вважаємо хвороби за тавро. Та при цьому, що довше ми тягнемо із профілактичним оглядом в стоматолога, гінеколога, якогось іншого лікаря, то більші шанси, що на огляді виявимося хворими.

Читайте також: "Я буду поруч" – як підтримати людину з депресією та не вигоріти

Це ще не все. Наше самосприйняття працює так, що часто ми визначаємо свої думки і цінності виходячи з власних вчинків, а не діємо, виходячи зі своїх цінностей. Наприклад, якщо в розмові ми "здали" друга, розповівши дуже інтимну інформацію про нього чи неї, то можемо прийти до висновку, що і друг той нам не друг, і розповісти секрет про нього було необхідно.

Що з цим робити?

По-перше, бути добрішими до себе. Добрішими не в сенсі балувати себе, як домашнього кота, і йти шляхом найменшого спротиву. А прийняти факт, що ані ми, ані хтось інший досконалим не є, ми парадоксальні і суперечливі, та маємо з цим жити. Погодитися, що картати чи принижувати самих себе через помилки – це деструктивний шлях. А постійно створювати собі знеболювальне у вигляді консонансних уявлень не варто. Можна прийняти нову інформацію, і рухатися далі.

По-друге, здолати дисонанс не "анестезією", а зміною власної поведінки. Можна кинути курити чи обірвати токсичні стосунки, замість щоби шукати 100 500 виправдань для себе чи для дій інших.

По-третє, знайти достовірну інформацію. Це допоможе або змінити уявлення про речі, що не в’язалися з вашими уявленнями, або ж лишитися при власній думці, що виявилася таки правильною. Головне – шукати інформацію з неупереджених адекватних джерел.

Зокрема, важливо бути відкритим до нової інформації і розуміти, що не вся критика усталених уявлень погана. Вона також може бути конструктивною. Згадуйте про когнітивний дисонанс і не ховайте від нього голову в пісок.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube