У грудні 2014-го я зробила картинку – на купюрі в тисячу гривень був зображений Бандера. Граючись, відволікаючись, нашвидкоруч, у якомусь онлайн-редакторі зображень, не сильно заморочуючись зі шрифтами. Зображення стало мемом і живе тепер своїм життям. Цього літа ставало кавером для новин провідних телеканалів, до речі.

Надихнула мене якась чергова дискусія про те, кого зобразять на банкнот номіналом 1000 гривень, і думка, чи приймають у церквах Московського патріархату купюру 10 гривень із зображеним на ній Іваном Мазепою, на якому ж їхня анафема. Звісно, я розуміла, що Бандеру не надрукують на купюрі, бо політичної волі такої не буде, і взагалі почнеться.

Читайте також: Оце так ушанував: Зеленський удвічі збільшив кількість полеглих "кіборгів"

Але якби надрукували, це був би а) троллінґ найвищого рівня б) позитивний піар образу Бандери. Бо як десятигривневі банкноти в церкві радо приймають, то й у підсвідомості більшої кількості людей образ цієї історичної постаті прив'язався би до чогось позитивного, тобто – тисячі гривень. І хотіла б я дуже подивитися на ті акції протесту, де люди палять такі купюри – якби були, то точно профінансовані Росією. І на тих людей.

Виклала я її у твіттері з підписом "На новой купюре номиналом тысяча гривен Хунта напечатала Бандеру". Звісно, 99% читачів розуміли, що це жарт. Але під час переказування жарту, на якомусь тридцятому колі хтось почав вірити, що це справжній ескіз купюри в тисячу гривень.

За ці роки я періодично спостерігала за долею цієї картинки-мему. Вона опинялася в численних підбірках мемів і політичного гумору, вона ставала ілюстрацією до серйозних дописів відомих політиків у фейсбуці, картинкою у фейкових та справжніх новинах українських і російських ЗМІ, відео на YouTube. Був навіть сюжет на телебаченні так званої "новоросії", про те, що на офіційному сайті президента зареєстрували петицію про друк Бандери на купюрі в тисячу гривень. Зважаючи на те, що підписів було зовсім мало, не виключаю, що, може, вони й самі цю петицію запустили.

Читайте також: Історик: Купюра в тисячу гривень – малоросійство

Але я про інше. Про сучасну журналістику. Про обіг інформації в сучасному світі. Про те, як легко це все робиться. Про фейки, напівправду та постправду, про те, що навіть наявність критичного мислення тебе не вбереже – бо інформації настільки багато, що неможливо кожному читачеві відстежити усі ланцюжки й усі сюжети.

Про те, як ми всі потребуємо якісної преси, бо це наш захист. Про порпання на інформаційних помийках, яке чомусь стало нормою для багатьох. Про візуалізацію як зваблення. Про те, що картинки переконливіші за тексти. Про вічну гру вірю – не вірю. Про те, що десь місяць тому я вперше тримала в руках банкноту номіналом у тисячу гривень, і не хотілося би малювати нові жарти про дві тисячі.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube