Переживши рік тому одну з найважливіших подій в нашій історії – утворення Православної церкви України, ми вперше за часи незалежності отримали можливість самостійно розвивати один із найважливіших соціальних інститутів, який є фактором зміцнення української державності та відновлення національної самобутності.

Автокефалія – це шанс відірватися від російського впливу на українську внутрішню політику, не останнім інструментом якого безперечно є Українська православна церква Московського патріархату, що донедавна мала більше 11 тисяч релігійних парафій (до прикладу, УПЦ КП налічувало біля 5 тисяч парафій). За перших чотири місяці 2019 року перехід здійснило 516 церковних громад. Однак після квітня ця тенденція пішла на спад. За решту минулого року до новоствореної автокефальної церкви долучилося лише 19 парафій.

Цей спад ніяк не пояснюється політичними електоральними настроями після останніх президентських виборів, оскільки за результатами соціологічного дослідження, яке спільно провели Центр соціальних та маркетингових досліджень "Социс", Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) і Центр Разумкова більшість українців, які вважають себе православними, відносять себе до Православної церкви України, яку очолює митрополит Київський і всієї України Єпіфаній. Зокрема 43,9% із 70,7% опитаних, які мають себе за православних, і лише 15,2% опитаних православних відносять себе до УПЦ Московського патріархату (філія РПЦ). У чому ж тоді ховається причина такої слабкої динаміки створення нових парафій ПЦУ? Відповідь слід шукати в декількох факторах:

Читайте також: Повільно, але неухильно Православна церква України здобуває світове визнання

Фактор №1 "Парламентський" – ще 18 січня 2019 року, на наступний день після ухвалення Верховною Радою 8 скликання закону про дозвіл на перехід парафій УПЦ МП до новоствореної української церкви, за ініціативою Вадима Новинського (неофіційного куратора Російської православної церкви в Україні) він і ще 46 народних депутатів із проросійського табору направили подання щодо конституційності цього закону.

Попри те, що Конституційний суд відмовився реєструвати вказане провадження, проросійський табір і далі не полишає спроб обмежити процес переходу парафій. Торік 29 серпня Новинський у співавторстві ще з чотирма народними депутатами подав законопроєкт, що передбачав введення кримінальної відповідальності за перешкоджання діяльності релігійних організацій. Законопроєктом планували надати додаткові важелі Московському патріархатові в боротьбі проти переходу церковних громад до ПЦУ. Однак у листопаді того ж року законопроєкт відкликали його автори.

Наразі в тому ж Конституційному суді розглядають подання, теж ініційоване Новинським, про конституційність закону про перейменування Української православної церкви (Московського патріархату). Цікавим є той факт, що в обох поданнях суддею-доповідачкою є Ірина Завгородня. Чи проявить ця пані разом із іншими суддями КСУ послідовність у відмові необґрунтованим вимогам проросійського табору – питання відкрите, адже у громадськості викликає занепокоєння той факт, що чоловік цієї судді є громадянином Російської Федерації.

Також існує непідтверджена інформація про використання Новинським фінансових важелів на Мін'юст із метою затягування процесу реєстрації нових приходів ПЦУ.

Читайте також: Епіфаній робить церкву здорової людини – Трегубов

Фактор №2 "Реінтеграційний". Оголосивши курс на так званий мир і "реінтеграцію Донбасу" президент та його команда вирішили не дратувати керівництво Росії церковним питанням. Звичайно, така лінія поведінки розчарувала парафіян ПЦУ, але принаймні вона не завдавала значної шкоди. Аж тут у січні 2020 року радник секретаря РНБО Сергій Сивохо, який опікується питаннями реінтеграції окупованої частини Донецької та Луганської областей, везе дітей на Різдво в Почаївську лавру, яка перебуває під контролем філії РПЦ та виступає із пропозицією про залучення цієї церкви до процесу реінтеграції!

Вочевидь ідея залучення до цього процесу філії церкви держави-агресорки, яка зіграла не останню роль у розгойдуванні подій в Україні навесні 2014 року та в підтримці терористичних угруповань "ДНР" і "ЛНР", несе за собою катастрофічні наслідки. Позаяк філія РПЦ перетворить збереження свого впливу шляхом придушення росту приходів ПЦУ та монополії на канонічність в Україні на політичний фактор домовленостей із реінтеграції Донбасу. Гарантій того, що українська влада не піде заради своїх політичних амбіцій на такі поступки Москві в суспільства немає.

У такій ситуації рецептом запобігання цим загрозам повинно бути:

– об'єднання зусиль проукраїнських депутатів незалежно від фракційної приналежності на підтримку ПЦУ на противагу проросійському таборові;

– суспільна підтримка ініціатив ПЦУ;

– консолідація та координація зусиль парафіян і священиків ПЦУ по всій Україні для реєстрації нових парафій і переходів.

Якщо парафіяни ПЦУ хочуть молитися у власній церкві та не перебувати під ідеологічним впливом РФ, то настав час їм почати діяти активніше.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube