MENU

ЮА, який змінив UA: нам усім пощастило, що українська література має такого патріарха

1378 0

Сьогодні, 13 березня, мій улюблений український письменник святкує ювілей – Юрієві Андруховичу виповнюється 60 років. Чесно кажучи, у це важко повірити, адже він завжди здавався молодшим за всіх молодих. Модний, стильний, контркультурний, іронічний, сучасний – саме таким він мені здався далекого 2004 року, коли я вперше прочитав його твори. І саме таким він є й нині.

Я ніколи не забуду, як уперше – ще студентом першого курсу – читав Андруховичеві книжки. Сказати, що вони перевернули моє уявлення про українську літературу – це не сказати нічого. "Рекреації", "Дванадцять обручів", "Перверзія", "Пісні для мертвого півня" були для мене тими книжками, що засвідчили сучасність української мови, її відповідність нашому часові, повнокровність українського культурного процесу. Після шкільних Василя Симоненка й Олеся Гончара тексти Юрія Андруховича були ковтком свіжого повітря. Виявилося, що не тільки закордонне може бути крутим і цікавим, у нас теж є що почитати!

Читайте також: Україна і письменники. Юрієві Андруховичу – 60 років

Це всього лиш приватний спогад, але моє відкриття творчості Андруховича (і сучукрліту загалом) збіглося в часі з Помаранчевою революцією, тож вони так і залишилися в пам’яті пов’язаними. Для мене тодішнього (студента філфаку) участь у революції означала боротьбу старої та нової України, радянської і сучасної, соцреалістичної та нової, андруховичівської. Можливо, саме через це текст про Брюсель із книжки Андруховича "Лексикон інтимних міст" так доглибно мене вразив. Ніби в тому наплічнику, в якому автор ніс роздруковану промову для Європарламенту, зберігалася, даруйте за пафос, і моя віра в європейське майбутнє країни.

Сьогодні, коли з нагоди ювілею маємо змогу озирнутися назад і до певної міри оцінити творчі здобутки письменника, видається доречним ствердити, що Андрухович у сучасній українській літературі посідає виняткове місце, трохи більше й важливіше за першу сходинку. Адже це не просто популярний письменник чи голос свого покоління – Андрухович кардинальним чином змінив українську літературу, а відтак і саму Україну.

Його опубліковані в 1992 році "Рекреації" стали точкою неповернення для всієї літератури, текстом, який змінив стилістику українського письменства. Весь наступний сучукрліт, усі гучні книжки й відомі імена до тієї чи іншої міри вийшли саме з "шинелі" Андруховича, продовжили започатковане ним. Крім усього названого, Андрухович – це ще й неймовірно щедра людина. Його зусиллями й доброю волею проторено шлях цілої плеяди сучасних українських письменників на Захід. Уважність до творчості молодих, вміння (і бажання!) підтримати їх дуже вирізняють його на тлі інших "корифеїв".

Читайте також: Радить Андрухович: п'ять авторів, яких треба читати

"Московіада" стала іронічним прощанням із колишньою імперією, її символічним убивством засобами сміху. "Перверзія" залишилася недосяжною вершиною українського постмодернізму. "Таємниця" читачам багатьох західних країн розповіла про те, як виростало покоління, що звалило СРСР. Есеїстика Андруховича вчила українців шукати себе на мапі Центральної Європи, відчувати себе спадкоємними європейцями. Його вірші, зокрема "Індію" чи "Листи в Україну" чимало людей із різних поколінь знають напам’ять. Переклади Андруховича філігранні, нічим не поступаються його оригінальній творчості. Та й узагалі мова про взірцевого перфекціоніста: за що б він не брався – усе відшліфовано до досконалості.

У чому секрет Андруховича, в чому полягає магнетизм його книжок? Мені здається, передусім у вмінні надзвичайно вишукано поєднувати слова; це ретельна робота над реченнями й унікальний музичний слух. Українська мова в його романах здається мовою шляхетною, аристократичною, виплеканою та неймовірно багатою. Це не перебільшення, я знаю багатьох російськомовних людей, які в українську мову закохалися саме завдяки читанню Андруховичевих текстів. Вони вишукані та стильні, а почуття гумору ніколи не підводить автора. Додаймо до цього шарм та імпозантність самого письменника – і стане зрозуміло, чому на його виступах і презентаціях завжди велелюдна тиснява.

Нині Андруховичеві 60. І це чудовий привід пригадати назву однієї з його книжок: "Нам усім пощастило", що наша література має такого патріарха!

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і YouTube

Андрій ЛЮБКА


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі


Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини