У російського президента надто багато ворогів і надто багато залежних від нього поплічників, щоб він міг просто піти. 

Ставши президентом у 2000 році, 48-річний Володимир Путін розмірковував над тим, як він колись покине свою посаду. Проїжджаючи в президентському лімузині вулицями нічної Москви, він зізнався журналісту: "Я дуже сподіваюся, що одного дня зможу повернутися до нормального життя й буду мати трохи приватного майбутнього. Не можу сказати, що життя монарха мене надихає. Демократія набагато життєздатніша".

Через двадцять років після того Путін далекий від мирного життя після президенства, як ніколи, – пише The Economist. 10 березня Держдума проголосувала за конституційні зміни, запропоновані російським лідером. Вони змінили кількість президентських термінів для Путіна. За нинішньої системи йому потрібно покинути свою посаду в 2024 році. Але після змін він зможе її обіймати до 2036-го, а може й довше.

Читайте також: The New York Times: Россия готовится еще к 16 годам Путина

Якийсь час Путін розглядав різні методи зберегти владу. Можна було об’єднати Росію й Білорусь, щоб створити нову країну, яку він би зміг очолити. Він міг би стати головою всемогутньої Верховної державної ради або стати прем’єр-міністром після переходу на парламентську систему. Зрештою, він обрав найбільш грубий і найпростіший метод – змінити конституцію, щоб вона дозволила йому лишитися. За словами російського політичного аналітика Кирила Рогова, таким чином Путін пішов стопами пострадянських деспотів у Центральній Азії.

Інші поправки Путіна скорочують повноваження парламенту й судів. Рогов зауважує, що президент тепер не просто глава держави. Він також очолює виконавчу гілку влади, координує всі державні органи й закріплює домінування над судами. Узурпація влади в Росії загорнута в риторику про Бога, традиції, гетеросексуальні сім’ї й російську велику перемогу в Другій світовій війні.

Як і багато інших автократів, Путін вважає, що йому потрібно лишитися при владі заради стабільності. Цього тижня він говорив про турбулентність на ринку нафти, про коронавірус й загрози від зовнішніх і внутрішніх ворогів.

Читайте також: Оксана Забужко: Вітаю, українці, ми тепер всі будемо піддані Кремля за мовною ознакою

"Вони тільки й чекають, щоб ми зробили помилку чи оступилися, втратили свій курс чи й навіть гірше, погрузли у внутрішніх незгодах, які інколи роздмухуються, розпалюються й навіть фінансуються з-за кордону", – сказав він в Думі.

Обвал цін на нафту, яка цього тижня скоротилася на 30%, додала його словам драматичності. Нафта й газ – головний експорт Росії, на який припадає третина ВВП країни. Те, що Росія досі надзвичайно залежна від енергоносіїв,– це вина Путіна. За час його правління всі спроби диверсифікувати економіку провалилися.

Путін натякнув, що світ став надто тривожним, щоб він пішов зі своєї посади. Колишній агент КДБ проголосив себе не просто захисником конституції (яку він активно переписує), а "гарантом безпеки країни, внутрішньої стабільності й еволюційного розвитку". І лише "еволюційного", тому що Росія вже "настраждалася" від революцій. Звісно ж, лише Путін нібито здатен відвернути такі смертельні загрози. Про це оголосила 83-річна радянська космонавтка Валентина Терешкова. Її обрали на роль людини, яка оголосить пропозицію "обнулити"  президентські терміни Путіна.

Читайте також: Путин считает украинцев русскими — блогер

Все це було спецоперацією, яку Путін запустив ще в середині січня, коли вперше оголосив про намір змінити конституцію. Процес був мутним і несподіваним. Загалом він відповідав стилю колишнього агента КДБ, сам прихід влади якого був спеціальною операцією, спланованою в коридорах Кремля.

"Група агентів ФСБ, призначена працювати під прикриттям в уряді Російської Федерації, успішно виконує своє завдання", – жартував Путін під час промови перед ФСБ у грудні 1999 року перед тим, як його обрали прем’єр-міністром. Ще через рік він став президентом.

Після того Путін організував інші "спецоперації", такі як анексія Криму й вторгнення в Україну в 2014 році, не згадуючи вже про конфіскацію нафтогазової фірми "Юкос" в 2004-2006 роках. Кожна з цих операцій була замаскована під нібито законну. В Криму, приміром, влаштували фальшивий "референдум", а у справі про "Юкос" був організований показовий суд. Зміна конституції РФ нічим не відрізняється від цих "операцій".

Путін заявив, що зміни набудуть сили лише за умови підтримки Конституційного суду (який він контролює) і схвалення з боку російського народу. Люди будуть голосувати 22 квітня, в день народження Володимира Леніна. Це голосування – не референдум і не вибори. Весь процес – повне повторення вистави в Криму, яку назвали "референдумом". Путін збирається підписати конституційні зміни 18 березня, на шосту річницю окупації Криму, і це дуже промовистий факт.

Читайте також: Россиян приглашают поддержать приговор, который им вынес Путин​​​​​​​

Хоч наміри Путіна лишитися при владі ніколи не викликали сумнівів, час проведення конституційних змін і поспіх здивували. Політолог Катерина Шульманн пов’язує це з настроями російських еліт, які нервують через власне майбутнє. Поплічники Путіна залежать від нього. Невизначеність щодо його планів змусило їх боятися втрати грошей, статусу, а можливо навіть свободи. На думку політолога, своїм вчинком Путін хотів ліквідувати ризик, що еліти домовляться про наступника. Така домовленість означала б початок заходу ери чинного російського президента.

Мер Москви Сергій Собянін на особистому сайті написав, що "президент, який не може балотуватися на черговий термін, не може вважатися сильною фігурою за визначенням. Заборона для чинного лідера переобиратися – це фактор дестабілізації як для внутрішньої, так і для зовнішньої політики".

Нестабільні й непереконливі успіхи Путіна за останні кілька місяців налаштовують суспільство проти нього. Той факт, що він хоче нав’язати росіянам свій план, не гарантує йому успіх. Мало країн у світі здатні влаштовувати такі сюрпризи, як Росія. Його узурпація влади відбувається на тлі стагнації економіки й небаченої корупції.

Читайте також: Шендерович: Ждали, когда Путин умрет – теперь будем ждать, когда сдохнет​​​​​​​

За два роки після останнього переобрання Путіна в березні 2018 році довіра до нього скоротилася з 60% до 35%. Його іноземні авантюри більше не хвилюють суспільство. Навіть антиамериканська риторика, яка була однією зі "скріп" його ідеології, вже нікого не вражає. Саме тому обіцяне голосування 22 квітня дуже вірогідно буде обманом. Акції проти змін будуть заборонені. Тут може допомогти епідемія коронавірусу.

За словами російського соціолога Елли Панаях, Кремль втратив зв’язок з суспільством. Його канали комунікації скоротилися до простої трансляції пропаганди, яка втрачає свою ефективність. Навіть підкуп людей їхніми ж грошима вже не дуже працює. Тож єдиний інструмент, який лишився – це репресії. Й уряд продемонстрував готовність ним користуватися.

Конституційний переворот Путіна й зростання залежності його уряду більше від репресій, ніж від покровительства й пропаганди підвищують ціну протистояння йому, скорочують шанси спокійної передачі влади й підвищують ризики насильства в Росії. І все це в ім’я "стабільності".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube