У світі, що постійно поспішає, важко відчувати себе. Рух людей навколо, двері, що відчиняються й зачиняються, колеса, фари, ліхтарі. Коротка молитва на ніч й обіцянка подумати про це завтра. Як зі списком товарів у супермаркеті, ми ходимо із думками, на які не вистачає часу. Зазвичай це щось важливе. Обрис якогось спогаду, неоформлена мрія чи сумнів. Душа й серце, боячись розгортати мислення, кажуть – не поспішай, на це треба більше часу, якось, потім, колись.

В одному фільмі, що мені геть не сподобався, все ж був важливий діалог, який запам’ятався. Відомий та успішний письменник запитав у невідомого, проте талановитішого: “Чому з такими завдатками ви не зреалізували себе, що сталося?”, на що останній відповів: "Нічого особливого зі мною не сталося, зі мною просто сталося життя".

Читайте також: Пандемія нагадала всім про кордони, надто – у нашій свідомості

Наш мозок навчають у школі знанням. Іще додають фізкультуру, для тіла й духу. Проте майже ніде й ніколи, інституційно, не навчають відчувати себе. Прислухатися й гармонізувати. Думати й не поспішати. Хочеш – шукай собі рецепти сам, на рівні хобі, а не базової підготовки.

Планета стомилася, пишуть звідусіль. Стихла промисловість, і чисте повітря повернулося на китайські рівнини. У венеційських каналах вперше за багато років видно дрібних риб. "Кузино Анно, – каже мій аргентинський родич, – людині теж потрібно відпочити, не менше за планету". І вперше за багато місяців у мене є час посмакувати його слова.

Читайте також: Франко та його Мирони: притча про обертання довкола своєї самості

Ми біжимо, виснажуємо Землю, але ж і себе. Помилки, що їх робимо, не завжди наслідок усвідомленого людського зла, пихи чи споживацтва. Частіше то від браку часу. А людина – не менше диво, ніж та рибка у венеційському каналі, і не менше останньої потребує спокою.

Сьогодні, коли добра половина планети сховалася вдома, люди лишилися у просторі, що обмежує метушню, та не думку. І як би ми не занурювалися в новини й роботу, вільний час залишається, щоб випустити із задвірків свідомості думки, які давно чекають свого часу. Світ, багатомільярдний та індивідуальний водночас, потребує нашого усвідомленого буття.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube